Варто відзначити, що саме в цей час, після Луцької операції військ Південно-Західного фронту, в штаб 8-ї армії під командуванням О.Брусилова прибув до міста Рівне цар Микола II. На пропозицію командуючого фронтом генерал-ад'ютанта Іванова він був нагороджений Георгіївським хрестом IV ступеня в пам'ять того, що цар знаходився в районі артобстрілу.

Згідно зі статистикою через Волинську губернію пройшло більш ніж 600 тис. біженців. Причому осіло в губернії понад 130 тисяч. Головним чином вони розмістились у Житомирському, Новоград-Волинському і Рівненському повітах, у місцях колишніх німецьких колоній. У межах Волині для обслуговування потреб біженців губернським земством у 1916 р. було відкрито 125 харчових, 73 медичних, 25 продовольчих пунктів – для окопних робітників, переважно організованих із біженців. Відкрито було також 12 пересувних крамниць, одна швацька майстерня (1 тис. працівників) по виготовленню одягу, 4 продсклади, 8 пекарень, 53 лазні, 2 будинки для людей похилого віку (на 100 чол.). Однак ці заходи не повною мірою задовольняли потреби біженців.

Норма сухого пайка для одного дорослого біженця на місяць становила: хліб – 45 фунтів (1 фунт – 405 г), сало – 3, крупа – 10, сіль – 2, мука – 6 фунтів. Загальна вартість складала З крб. 75 коп. Якщо врахувати ще дітей, то цих продуктів катастрофічно не вистачало. В місцях зосередження біженців процвітала спекуляція, були поширені інфекційні хвороби.

Траплялися і факти насильницького виселення жителів із земель, які потрапляли в зону окупації противником. Так, 16 серпня 1915 р. фельдшера села Піддубці Луцького повіту Миколу Рудюка російські козаки насильно вигнали із села. Із усього майна він встиг захопити з собою лише одяг та білизну. В результаті такої "евакуації" він опинився аж у місті Черкаси, куди його завезли залізничним транспортом.

Відступ російських військ

Під натиском противника відступали російські війська, евакуйовувались державні установи, залишало свої помешкання місцеве населення. Загального плану залишення міста Луцька не було, але скликані напередодні збори міської думи постановили вивезти: всі кріпосні документи і плани на міські землі, всі поточні справи з 1912 р. і грошову звітність за цей період, усі реєстраційні книги про народження, смерть, шлюб і розлучення.

Відсутність плану евакуації призвела до того, що штаб корпусу зі своєю командою залишив місто раніше за інші установи. Склад міської управи евакуювався 16 серпня 1915 р. о 4-ій годині ранку в м. Житомир. Загальна сума вивезеного капіталу становила 52 тис. 375 крб. Повернулась управа до Луцька на початку червня 1916 р. Будинок управи окупанти перетворили в конюшню, майно пограбували.

Відступаючи, російські війська палили й нищили села, поміщицькі маєтки й палаци, щоб залишити ворогам пустиню. Найбільше потерпіли західні повіти губернії. Так, росіянами було спалено костьол у Порицьку (тепер с. Павлівка Іваничівського району), австрійці знищили палац класичного стилю Тадеуша Чацького. Пізніше були пограбовані пам'ятки мистецтва й архітектури (картинні галереї) в палацах Ходкевичів (у Млинові), Радзивіллів (в Олиці), Олізарів (у Кисилині) та інші. Великих збитків було спричинено Вербківській парафії Ковельського повіту. Під час евакуації у 1915 р. всі церковні речі були вивезені до Курська і звідти вже не повернулись. Це призвело згодом до занепаду церковно-релігійного життя краю. Дуже постраждало село Воютин Луцького повіту. У 1914 р. в армію було призвано понад 100 чол., 19 із них загинуло на фронті. У 1915 р. солдати царської армії, відступаючи з Волині, спалили половину села.

У Порицькій волості Володимир-Волинського повіту австрійські війська знищили багато населених пунктів. В селі Самоволя було спалено 35 селянських дворів, у селі Щенютині – 48, у цілому по волості – 453 двори.

У результаті відступу російських військ склалося скрутне становище для населення краю. З одного боку, західні повіти губернії потрапили під австро-німецьку окупацію, де було встановлено терористичний режим. З другого – територія краю знаходилася в зоні бойових дій воюючих сторін, а це вело до великих руйнувань і бідування населення. Як відступаючі російські війська, так і наступаючі австрійські, завдали відчутних втрат економіці Волині, її культурі.

Контрнаступ армії Російської імперії

Російські війська зупинились під містом Рівне. Звідси в середині вересня 1915 р. розпочався контрнаступ по лінії Броди-Луцьк-Чорторийськ. З осені 1915 р. до весни 1916 р. тут почалися запеклі опозиційні бої. Внаслідок цього на волинських землях виникали військові цвинтарі. Один з них знаходиться в лісі поблизу села Ромашківка (тепер Ківерцівського району) – цвинтар російських солдат. Численні військові поховання з часів Першої світової війни залишилися в містах Рівне, Ковель, Володимир-Волинський, Дубно, Луцьк, у селах колишнього Горохівського повіту, на землях теперішніх Маневицького, Луцького, Локачинського та інших районів Волині. Це цвинтарі російських, австрійських, німецьких та польських солдат першої бригади Ю.Пілсудського.

4-6 червня 1916 р. російська армія під командуванням генерала О.Брусилова прорвала австрійський фронт, зайняла Луцьк і змусила війська противника відступити на лінію річки Стохід. Лінія передових позицій російських військ проходила на південь від витоку р. Стохід, пролягла через Киселин, Затурці, Локачі, Свинюхи, Горохів і далі – на Броди. В такому положенні фронт протримався до середини 1917 р., внаслідок чого прилегла місцевість уздовж Стоходу і Стиру була цілком знищена. По дорозі Луцьк-Дубно майже