«Волинь у роки перебудови»

ЗМІСТ

Вступ.

Розділ 1. Основні події суспільно-політичного життя Волині у 1988-1989 роках.

Розділ 2. Напередодні проголошення незалежності України (1990 рік). Завершення перебудови.

Розділ 3. Політичне протистояння 1991 року на Волині

Висновки.

Література.

Вступ

Здобуття Україною незалежності відкрило широкі можливості для розбудови держави, яка враховує історичну та національну самобутність українського народу і ?рунтується на загальнолюдських цінностях. Одним з головних напрямків багатогранного процесу національного відродження є утвердження громадянського суспільства. На ?рунті давніх гуманістичних традицій переосмислення і засвоєння нагромадженого людством досвіду народ України формує державні, суспільно-політичні та громадянські інститути демократичної, соціальної та правової держави.

Волинська область, як складова частина суверенної України є активним суб'єктом державотворення. Волинь – це споконвічна українська земля. Вона має багате історичне минуле, значний соціально-економічний потенціал, визначається динамічними процесами розвитку усіх сфер суспільного життя.

На характер суспільно-політичних відносин в краї у 90-і роки XX ст. значною мірою впливали особливі економічні, політичні, географічні та історичні чинники. За рівнем розвитку й соціально-економічним потенціалом Волинь належить до тих областей, які значно пізніше стали на шлях індустріального розвитку, що не могло не позначитися на економічній та соціальній інфраструктурі краю, характері соціальних зв'язків. За своїм географічним розташуванням Волинь є своєрідним "містком" між Сходом і Заходом, що певною мірою позначилося на суспільній свідомості волинян, особливостях формування політичної культури населення.

Волинь є багатонаціональним і поліконфесійним регіоном, де впродовж століть мирно співіснували представники великої кількості конфесій різних церков, переважно православних.

Тисячі волинян виборювали волю під час війн, національно-визвольних змагань і рухів. Славні традиції боротьби за незалежність, розбудови української держави продовжили наші сучасники, покоління волинян, які взяли активну участь у революційних перетвореннях в Україні наприкінці XX ст.

Наприкінці 70-х – початку 80-х pp. існуючий комуністичний режим почав проявляти всі ознаки неперехідної економічної, політичної, соціальної кризи. Ставало вочевидь необхідним проведення докорінних реформ політичної системи країни, економіки, соціальних відносин загалом. Це розуміли і деякі партійно-державні керівники СРСР. Курс на перебудову, проголошений навесні 1985 p. Генеральним секретарем ЦК КПРС М.С.Горбачовим, призвів до глобальної кризи. Її не передбачали ні самі ініціатори перебудови, ні друзі або ідеологічні противники комуністичного режиму. Саме в цей час відбулися кардинальні зрушення у всіх сферах суспільного життя: ідеологічній, політичній, економічній, соціальній. Спостерігалося стрімке зростання національної свідомості громадян. Розрахована на зміцнення існуючої політичної системи "демократизація" і "гласність" прискорили розвал Радянського Союзу. Бюрократична перебудова поклала початок національній революції.

Таким чином, значущість вказаних подій у суспільно-політичному житті області зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільно-політичне життя України в період перебудови.

Предмет дослідження – особливості перебудовчих процесів на Волині.

Метою курсової роботи є дослідження суспільно-політичних подій на Волині в період перебудови.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:–

охарактеризувати основні події суспільно-політичного життя Волині у 1988-1989 роках;–

з’ясувати особливості співвідношення політичних сил Волині напередодні проголошення незалежності України;–

дослідити політичне протистояння 1991 року на Волині.

Дослідження здійснене на основі системного підходу з використанням таких методів: структурного аналізу, порівняльного, історичного, систематизації тощо.

Розділ 1. Основні події суспільно-політичного життя Волині у 1988-1989 роках

Кінець 80-х років у житті країни позначений певним розширенням гласності, надіями людей на докорінні зміни всієї системи суспільних відносин. Стало можливим більш об'єктивне висвітлення історії, обговорення багатьох раніше заборонених тем. Це стосувалося, насамперед, злочинів сталінізму, невирішених національних питань, екологічних проблем, привілеїв правлячої верхівки та ін.

Об?рунтованість надій на зміни до кращого посилювалася рішенням XIX Всесоюзної конференції КПРС (червень-липень 1988 р.), на якій уперше за роки радянської влади було поставлене питання про необхідність кардинального реформування політичної системи, висунуто завдання переміщення владних повноважень від партії до рад. Значною мірою саме рішення партконференції дали новий поштовх розвитку масової свідомості. Вона стала своєрідним рубежем, до якого, за свідченнями вчених, імпульси перебудови йшли переважно "згори", а після нього – переважно "знизу" [1, 10].

Намагаючись певною мірою реформувати політичну систему, надати їй привабливого вигляду в очах світової громадськості, а також поступаючись суспільним настроям, партійно-державне керівництво СРСР ініціювало кампанію за соціальну справедливість. В обласній газеті "Радянська Волинь" було введено рубрику "Проблеми соціальної справедливості", де вівся діалог з читачами щодо вдосконалення суспільних відносин. Громадяни області всерйоз дискутували навколо проблеми, яку порушив журналіст Б.Берекета, – чи можна за місяць отримувати 5200 карбованців [24] (йшлося про заробітки у кооперативах). Цікаво, що в більшості листів, які надходили до редакції, лунали невдоволення, а часом й образи на адресу кооператорів і всіх, хто займався індивідуальною трудовою діяльністю. Але як і більшість аналогічних кампаній вона була непослідовною, половинчастою, проводилася під контролем партійних органів і не чіпала засад комуністичного режиму.

Важливу роль у справі встановлення історичної справедливості відігравали заходи щодо реабілітації жертв політичних репресій, які відбувалися у 50-40-і і 60-і роки. Наприкінці 80-х років ЦК КПРС приймає низку постанов з цього приводу, що викликало неабиякий резонанс у суспіль­ному житті області, де від сталінського режиму постраждали тисячі безвинних людей. В Україні процес реабілітації почався з другої половини 1988 p.

У рамках кампанії з реабілітації безвинно репресованих громадян "Радянська Волинь" опублікувала статті професора О.Бабушкіна і О.Романчука "Наш земляк Агатангел Кримський" [24] і "Доля академіка Кравчука" [15] про наших знаменитих земляків, які загинули в таборах ГУЛАГу. А вже в лютому 1989 р. на батьківщині М.П.Кравчука, в с. Човниця Ківерцівського району, відкрито музей і встановлено погруддя академіка, виготовлене самодіяльним скульптором