В.Вишняком. У січні 1989 p. розгорнулася дискусія навколо перейменування вулиці Ворошилова, що в обласному центрі [22].
Кінець 80-х років характеризується й появою кризових явищ у самій партії. Це позначилося, насамперед, на чисельності партійних рядів, погіршенні її якісного складу, падінні дисципліни комуністів та ін. Такі процеси були характерними й для партійної організації Волині.
На 1 січня 1989 р. обласна партійна організація нараховувала 57312 членів і кандидатів у члени КПРС, у тому числі 17158 (29,9%) жінок [10, 43].
Як зазначалося в документах обласної партійної організації, у 1988 р. тривав процес зменшення кількості вступаючих в партію. Все менше молодих людей хотіли стати комуністами, внаслідок чого почалося старіння обласної парторганізації. Разом з тим розпочався добровільний вихід із партії [11, 10].
Визначною подією на початку 1989 р. стала підготовка та проведення виборів депутатів на перший з'їзд Рад СРСР. З'Їзд народних депутатів давав старт новій системі державних органів, започатковував головну ідею політичної реформи: вся повнота влади – радам. У радянський період, коли самі вибори були актом перевірки на благонадійність і лояльність у ставленні до партії та держави, залучення до виборів і участь у них громадян носили формальний характер, а фактичне керівництво виборами до рад усіх рівнів здійснювалося партійними і виконавчими владними структурами. Вибори 1989 p. вперше за багато років існування радянського суспільства були напівдемократичними і відбувалися на альтернативній основі. Особливістю цих виборів було й те, що частина депутатів обиралася від КПРС та суспільних організацій (на відповідних форумах), друга частина – прямим волевиявленням народу. Зокрема від Волині – головний лікар обласної лікарні І.М.Сидор, був обраний раніше на IV пленумі ВЦРПС як представник від профспілок (там на 114 місць претендувало 204 кандидатури), заступник директора Луківської СШ Турійського району Г.Д.Демчук від Союзу споживчих спілок СРСР.
26 березня народними депутатами стали О.Ф.Лук'яненко – зоотехнік колгоспу "Світанок" Маневицького району, Л.І.Павленко – перший секретар Волинського обкому КПУ, С.І.Матвійчук – слюсар-ремонтник Володимир-Волинського консервного заводу, В.В.Скоков – командуючий військами Прикарпатського військового округу. Оцінюючи ці вибори з позицій сьогодення, можна твердити, що вони були першою спробою прориву бастіонів командно-адміністративної системи, кроком до створення повноцінної гілки законодавчої влади в системі поділу влад.
Керівництво КПРС намагалося провести до цього представницького органу якомога більше своїх представників. Значною мірою це вдалося. Але вибори також виявили нові тенденції в співвідношенні політичних сил, зміні ставлення людей до політики правлячої партії, падіння авторитету Компартії та її керівників у різних регіонах країни. Серед кандидатів у депутати, що не отримали необхідної кількості голосів, опинилися перші секретарі чотирьох обкомів: Ворошиловградського, Закарпатського, Львівського (перший і другий секретарі) і Чернігівського, Київського міськкому партії, голова Київського міськвиконкому, командуючий Чорноморським флотом та Південною групою військ і багато інших відомих державних та партійних керівників. Перший секретар Волинського обкому КПУ йшов на вибори на безальтернативній основі, що було негативно сприйнято громадськістю. Однак це не завадило тому, що Л.І.Павленко був обраний народним депутатом, хоча й отримав багато голосів "проти". Причому більшість лучан відмовили в довірі керівникові обкому.
У другій половині 1989 р. нові суспільно-політичні організації стали активними суб'єктами політики. Саме в цей час інтенсивно формуються народні фронти. Досить активно цей процес проходив у Прибалтиці, про що на Волині дізнавалися головним чином з незалежної преси. На хвилі демократизації в Україні виникли десятки громадських об'єднань. 1989 р. знаменувався подальшим ростом національної самосвідомості громадян, підвищенням уваги до проблем збереження та поширення української мови, розвитку національної культури й духовності. Реальним проявом цих настроїв стало створення республіканського Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка (ТУМ) та його обласних організацій. Навколо товариства згуртувалися численні представники національне свідомої інтелігенції, багато з них пізніше стали активними політичними діячами. Установча конференція ТУМу відбулася 11-12 лютого 1989 р. в Києві. Головою товариства було обрано Дмитра Павличка. ТУМ та інші громадські організації значно сприяли поширенню процесів культурної розбудови. У цей період започатковується процес становлення багатопартійності в Україні. Політичною активністю вирізняється Українська гельсінська спілка (УГС), яка ще на початку літа 1988 р. оприлюднила свою "Декларацію принципів". Головою виконкому УГС став відомий політв'язень Левко Лук'яненко. Саме УГС стала першою організацією в республіці, яка відверто заявила про необхідність побудови самостійної Української держави. У той же час утворюються організації, які мали загальнодемократичний характер: Народна спілка сприяння перебудови (НССП), "Меморіал" та ін. У вересні 1989 р. в Києві пройшов установчий з'їзд Народного Руху України за перебудову. Саме НРУ випала доля стати вирішальною силою у процесах становлення незалежної Української держави.
На Волині процес утворення нових громадських об'єднань розпочався у 1989 р. Його особливістю було те, що місцева влада намагалася не допустити радикально налаштованих громадян до керівництва цими організаціями. Йдеться, насамперед, про відділення ТУМу й "Меморіалу". Напередодні святкування 17-ї річниці Великого Кобзаря 1 березня 1989р. в Луцьку пройшла установча конференція Луцької міської організації Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка. Головою організації обрано літератора Івана Чернецького. 6 березня на установчій конференції Волинської обласної організації Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка його головою було обрано Петра Маха. 28 березня в обласному центрі відбулася установча конференція Волинського обласного історико-просвітницького товариства "Меморіал", метою якого був пошук історичної правди у справах безвинно репресованих у період існування тоталітарного режиму. Головою цього товариства обрано Владислава Наконечного. 2 травня в Луцьку відбулася установча конференція Волинського "Товариства Лева". Ця організація активно