з обласної парторганізації добровільно вийшло 2297 осіб [16, 17]. На конференції обрали нового першого секретаря обкому. Ним став І.М.Лазорко. Але жодні кадрові зміни вже не могли врятувати партію, яка перебувала в глибокій кризі.
21 грудня четверта сесія Волинської обласної ради прийняла важливий політичний документ, який встановив історичну справедливість. Йшлося про відзначення в області 72-ї річниці об'єднання УНР і ЗУНР, події, яка за радянських часів офіційно не визнавалася [15]. Це свідчило про кардинальні зміни у суспільній свідомості, повернення до витоків української державності. Водночас ця подія продемонструвала силу і згуртованість національне свідомих громадян Волині, які примусили владу відзначати цю славетну дату нашої історії.
У грудні 1990 р. відбувся IV з'їзд народних депутатів СРСР. На думку багатьох учених, він здійснив поворот від демократії до політики "міцної руки". У заяві групи депутатів обласної ради "За демократію, за гуманізм", йшлося про наступ реакційних сил, які, відчуваючи втрату своїх легальних і нелегальних привілеїв, "переходять у наступ". Розвиток наступних подій підтвердив об?рунтованість таких застережень.
Основа повороту, що відбувся, визначалася сукупністю факторів: невдалі спроби з перебудови: відсутність центристського руху, який міг би стати основою поміркованого курсу; слабкість демократів; спроба утриматися в межах застиглих догм і стереотипів щодо майбутнього Союзу. Демократам у центрі не вдалося виробити чітку концепцію, консолідуватися, сформувати власну соціальну базу, знайти порозуміння з робітничим та національним рухами, що набували сили, створити дієву опозицію консервативним силам та ін. Все це сприяло тому, що IV з'їзд рад, на якому відбулося обговорення проекту Союзного договору, знаменував собою кінець перебудови. Курс на створення федерації з сильним центристським ухилом отримав перемогу, незважаючи на потужну критику цього проекту як справа, так і зліва. П'ять республік взагалі не визнали повноважень з'їзду, а десять зробили багато принципових зауважень. Згідно з рішенням з'їзду 17 березня 1991 p. мав відбутися референдум щодо майбутнього Радянського Союзу. У такій тривожній та нестабільній обстановці волиняни зустріли новий рік.
Розділ 3. Політичне протистояння 1991 року на Волині
Розвиток політичних подій у 1991 p. проходив на тлі погіршення економічного стану, росту інфляції, наявності тотального дефіциту товарів. В цих умовах виконком Волинської обласної ради 22 лютого 1991 p. прийняв рішення "Про надзвичайні заходи щодо стабілізації економіки області", у якому констатувалося стрімке погіршення ситуації в області. Тому на Волині було оголошено надзвичайний економічний стан. Навесні того ж року було здійснено реформу цін, яка боляче вдарила по доходах населення: у декілька разів підвищилися ціни на товари дитячого асортименту, різко зросла вартість харчування в їдальнях, а також подорожчали комунальні та транспортні послуги. Ця чергова непродумана та організаційно не підготовлена акція союзного уряду "посилила соціальну напруженість" [17, 121].
На початку 1991 p. політичне протистояння на Волині залишалося досить відчутним. Воно зростало у зв'язку з подіями, що відбувалися в Прибалтиці. Громадськість області була стурбована розвитком подій у Вільнюсі, де союзний уряд намагався навести за допомогою військових "конституційний порядок". Жахливим було те, що в цих сутичках загинули люди. 18 січня опозиція влаштувала на Замковій площі зустріч з народними депутатами України, які входили до Народної ради. Головна тема виступів концентрувалася навколо гасла Вільна Литва – вільна Україна!". Група депутатів обласної та міської рад у своєму зверненні під назвою "Демократія в небезпеці" висловила глибоке занепокоєння розвитком ситуації у Литві.
На початку лютого в області проходила кампанія щодо реорганізації органів місцевої влади відповідно до Закону про місцеві ради та місцеве самоврядування. Однією з новацій цього закону було рішення про об'єднання посад голів рад і голів їх виконавчих комітетів. З урахуванням цієї обставини пройшли вибори нових голів районних рад. 8 лютого п'ята сесія обласної ради народних депутатів обрала виконавчий комітет у складі 17 осіб: голови облвиконкому, його першого заступника, шести заступників, керуючого справами облвиконкому, восьми голів виконавчого комітету. Головою обласної ради та головою її виконкому став Володимир Блаженчук. Його першим заступником було обрано Антона Кривицького, який до цього працював головою Луцької міської ради і Луцького міськвиконкому. 14 лютого Луцька міська рада народних депутатів обрала головою ради та головою міськвиконкому Анатолія Поху.
1991 p. був роком 120-річного ювілею від дня народження Лесі Українки. В Україні і, насамперед, на Волині відбулися широкомасштабні святкування цієї славетної дати. Серед заходів, приурочених до свята – фольклорний фестиваль "Калинова сопілка", міжобласний конкурс хорових колективів і республіканський фестиваль вистав, створених за драматургією Лесі Українки, літературні вечори.
У день освячення пам'ятника поетесі на Театральному майдані зібралася громадськість обласного центру. Перед присутніми виступили директор Інституту українських студій Альбертського університету (Канада) Богдан Кравченко, голова Львівської обласної ради народних депутатів В.Чорновіл, голова Волинської обласної ради В.Блаженчук, інші промовці. У приміщенні обласного муздрамтеатру відбувся святковий вечір, на якому до присутніх звернувся член-кореспондент АН УРСР М.Жулинський та інші промовці.
У Ковелі з нагоди 120-річчя від дня народження видатної поетеси та драматурга відбулося урочисте відкриття пам'ятника Лесі Українці. Творці пам'ятника – скульптор Ю.Савка, архітектор І.Тимчишин. Урочистості були продовжені у с. Колодяжному в родинній садибі Лесі Українки.
На початку вересня в обласному центрі під егідою ЮНЕСКО розпочав роботу міжнародний симпозіум "Леся Українка і світова культура". Його учасниками стали вчені, громадські діячі з різних країн світу: професори Л.Онишкевич (США), Л.Терзійська (Болгарія), Хе Жуанчан (Китай), діячка на ниві культури Л.Палій (Канада), О.Закидальська – представниця родини Косачів з Канади; громадські