“Вплив монголо-татарського ярма на суспільно-економічний розвиток Північно-Східної Русі ХІІІ-ХV ст. в історіографії”

ЗМІСТ.

Вступ. ......................................................................................................... | 3

Розділ 1. Джерела ..................................................................................... | 6

Розділ 2. Історіографія ............................................................................ | 10

Висновок. .................................................................................................. | 16

Вступ.

Актуальність. Питання про вплив монгольського нашестя на розвиток руського суспільства – одне із найбільш складних в історіографії Росії. Крайня недостатність джерел ускладнює відповідь на нього, тому вповні можливою стає поява таких робіт, в яких заперечується який-небудь вплив нашестя на розвиток Русі. Більшість істориків, однак, є прихильниками думки про те, що іноземний гніт затримав економічний і соціальний розвиток Русі, завершення процесу складання феодалізму, відродивши архаїчні форми експлуатації. Такий односторонній підхід до висвітлення даного питання панував і у радянський період. У зв'язку із цим питання впливу монголо-татарського гніту на соціально-економічний розвиток Північно-Східної Русі потребує переосмислення, глибокого вивчення його конкретно-історичних обставин. Тим більше, що досі не існує вузькоспеціалізованих праць з даної тематики.

Зважаючи на актуальність проблеми, об'єктом дослідження є роль монголо-татарського гніту у соціально-економічному розвитку Північно-Східної Русі.

Предмет дослідження становлять причини та фактори, що обумовили характер і напрями впливу монголо-татарського панування на соціально-економічне життя Північно-Східної Русі; економічний розвиток північно-східних князівств після монгольського нашестя; зміни у соціальній сфері, становлення національних особливостей.

Досліджуючи вказану проблему, автор поставив собі за мету висвітлити найважливіші, на його думку, аспекти соціально-економічного розвитку Північно-Східної Русі після монголо-татарського завоювання, визначення ролі і впливу монголо-татарського гніту на даний процес. Аналіз поглядів, історіографів проблеми для цього було поставлено ряд завдань:

систематизувати й узагальнити досліджений матеріал з даного питання, з'ясувати рівень репрезентативності різних джерел, які використовувалися дослідниками;

оцінити рівень розвитку князівств Північно-Східної Русі після монгольського нашестях в історіографії;

зрозуміти роль ординського панування в становленні національних особливостей — в галузі держави і права, економіки;

визначення проблем з даного питання, які потребують подальшого опрацювання на сучасному етапі.

Розпочинаючи розгляд визначеної теми з часу монголо-татарського нашестя, автор намагався поєднати проблемність з принципом хронологічної послідовності викладу. З огляду на предмет дослідження, його хронологічні рамки охоплюють значний відрізок часу: друга половина XIII – ХХ ст.

Методологічною базою даного дослідження є комплекс принципів, прийомів і методів. Автор при висвітленні проблеми користувався принципами історизму та об'єктивізму. Цьому сприяло застосування методів аналізу і синтезу даних, здобутих у різнорідних за характером джерел і наукової літератури.

Наукова новизна. Проаналізовані різні точки зору на проблему впливу монголо-татарського гніту на соціально-економічний розвиток Північно-Східної Русі, визначено його провідні напрями, проведена систематизація накопиченого матеріалу. Зроблено аналіз вірогідності окремих джерел, які широко використовувалися при вивченні даного питання. Виявлено недостатньо досліджені питання з історіографії дослідження, а також проблеми, які потребують негайного розроблення на сучасному етапі.

Структура роботи включає в себе два розділи виділені за проблемно-хронологічною ознакою, вступ, висновки і список використаних джерел та літератури.

Практичне значення роботи. Запропонована на захист курсова робота відзначається актуальністю та новизною дослідження. Результати проведених досліджень можуть бути використані: при розробці проблем етнічної історії та культури Росії, деякі узагальнення, зроблені автором можуть бути використані для розробки спецкурсів і спецсемінарів. Дана робота пройшла апробацію на науково-практичні конференції.

Розділ 1. Джерела

В ранній руській історії, письмові джерела містять надто мало свідчень, які б дозволили зробити який-небудь висновок про реальні збитки, політичні, економічні чи культурні, нанесені монголо-татарами. Нема ніяких вказівок на чисельність втрат серед дружинників чи громадського населення, ми не знаємо, скільки було захоплено в полон. Літописці, мандрівники і історики того часу вперто відмовляються навести хоча б перебільшені цифри: вони або зберігають мовчання, як у випадку з Києвом, або лякають своїх читачів безпомічними гіперболами.

Мандрівники біль пізнього часу, посол папи Іоан де Плано Карпіні і францисканський монах Вільгельм Рубрук, правда, говорять про полонених, яких повели у кочування чи в рабство, а східні історики (Рашид-ад-Дін, Ібн-ал-Асир), як і Іоан де Плано Карпіні, повідомляють про те, що татари систематично уганяли професійних ремісників і майстрів із завойованих міст. Археологічні дані про фізичне знищення чи економічні утиски надто малі, щоб подати скільки-небудь реальну картину становища руських міст і сільської місцевості після нашестя. Радянський історик Б.А.Рибаков в своїй фундаментальній праці "Ремесло Давньої Русі" пише, що руські землі "були в значній мірі обезкровлені...з цілого ряду виробництв ми можемо прослідкувати падіння чи навіть повний занепад складної техніки, огрубіння і спрощення ремісничого виробництва в другій половині XIII століття". Його висновки базуються, в основному, на відсутності в захороненнях XIII і XIV віків таких предметів, як прикраси пряслиці, буси, амулети і браслети, зникнення глиняного посуду, кераміки і емалевих виробів, характерних для археологічного прошарку XII і початку XIII ст. [30, с.525-538].

Звичайно, зведення про татаро-монгольське ярмо могли потрапити в ці акти лише в рідких випадках через сугубо ділове призначення цих документів, що фіксують, так сказати, повсякденні, насамперед — поземельні, відносини в країні. І дійсно, кількість таких актів (у статті розглядаються лише акти Північно-Східної Русі), у яких маються які-небудь зведення про татаро-монгольське ярмо, порівняно невелико (їхній нараховується кілька десятків). Однак саме в силу самої «щоденності» цих грамот нечисленні і лаконічні звістки про ярмо, що зустрічаються в них, набувають особливого сенсу. Перед нами відображення «звичайних» проявів іноземного гніта, переломлення окремих подій і явищ, зв'язаних з існуванням ярма, у свідомості різних шарів населення тодішньої Русі.

У цікавлячій нас групі джерел насамперед одержала відображення експлуатація Ордою населення Русі.