«Встановлення СРСР»

1. Вступ

2. Організація “Союз боротьби...” як основоположниця СРСР. Її вождь та її склад

3. Жорсткі дії влади обох країн на припинення розвитку революції

4. Основні риси влади на Україні. Центральна рада – орган контрреволюційної націоналістичної буржуазії

5. Початок революції у Петрограді. Проголошення Російської Республіканської Ради

6. Соціалістична революція на Україні. Проголошення Української Республіканської Ради

7. Встановлення нового державного апарату. Перша Радянська Конституція

8. Встановлення СРСР

9. Висновок

1.Вступ

Український народ має свою багатовікову героїчну історію, нерозривно пов’язаною з історією великого руського народу та інших народів нашої Батьківщини.

Український народ, який виник разом з руським та білоруськими народами з єдиного кореня давньоруської народності, пов’язаний з єдиним походженням, близькістю та суспільністю усього історичного розвитку, постійно прагнув до об’єднання з братським руським народом!

На протязі століть український народ знаходився від тяжким гнітом іноземних загарбників і вів постійну боротьбу за своє визволення. Український народ завжди бачив у великому руському народі свого вірного друга та захисника. Незважаючи на реакційну політику царизму, руських та українських феодалів та буржуазії, це зблизило народи РОСІЇ та УКРАЇНИ, які зібрали єдиний правильний спільний шлях боротьби проти усіх зовнішніх ворогів та гнобителів – кріпосників та буржуазії, проти царизму та капіталістичного рабства.

Під керівництвом Комуністичної партії народи Росії здійснили Велику Жовтневу соціалістичну революцію, яка розбила ланцюги соціального та національного гніту та відкрила трудівникам шлях до соціалізму. Український народ першим услід за руським народом пішов по цьому шляху.

Тільки у результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції, під керівництвом Комуністичної партії, на основі нерушимої дружбі народів колишнього СРСР український народ здійснив своє національне відродження, вперше в історії утворив справжню народну соціалістичну державу – Радянську Україну складовою частиною Радянського Союзу. Ріст сили та могутності Радянського Союзу дав українському можливість вперше в своїй історії поєднатися у єдиній соціалістичній державі.

2.Організація “Союз боротьби...” як основоположниця СРСР.

Її вождь та її склад.

Крах народництва Росії, України, Білорусії та прилеглих слов’янських країн, у період царської монархії, поміщицького землеволодіння, становості, гнобленні національностей та інших пережитків феодалізму посилювали гніт трудівників, гальмували розвиток усіх галузей економічного, політичного та громадського життя на при кінці XIX ст. та першій чверті XX ст., вимагав революціонерів до нових рішучих ідей, спроможних духовно настроїти пригнобленні маси в їх, боротьбі проти гнобителів. Засновник перших, а згодом подальших, єдиних рішучих революційних ідей, які відіграли рішучу роль у встановленні великого радянського союзу, блискуче виконав вождь комуністичної партії у Росії Володимир Ілліч Ленін.

Вже з 1895 року В.І.Ульянов заснував таку назву як “Союз” , встановивши єдину на той час політичну організацію яка отримала назву “Союз боротьби за визволення трудівничого класу”. Ця організація була побудована по принципу централізму, вона дотримувалася суворої дисципліни. Організація здійснювала тісний зв’язок з трудівницькими масами. Разом з цією організацією почався новий, пролетарський етап. Взагалі пролетаріат – майбутній знищувальник капіталізму – готувався до боротьби за новий громадський устрій. Це був початок війни народництва з монархами очолювавшими владу. Ленін, як і всі інші члени, займався розповсюдженням революційних брошур серед фабричних робітників. Це призвело до того, що у кінці 1895 р. його заарештовано та ув’язнено на декілька місяців у в’язницю, а потім засланого у Сибір. У період заслання у Сибір він обмірковував майбутні плани організації партії, основне значення надавав створюванню партійної газети, яка повинна була видаватися за кордоном і таємно доставлятися у Росію. Після визволення з сибірського заслання, під впливом усіх членів революційної партії, незабаром з’явилися їх видання “Іскра” та “Зоря”. Ілліч Ленін тільки один знав що треба робити надалі, за його ідеєю треба було обнародувати програму партії, згодом скликаної її з’їздом. “Іскра” після з’їзду партії почала представляти своїм читачам проект програми Леніна та Плеханова присвячений революційній теорії та революційній організації. Ретельно підготовлена програма передбачала наступні один за одним етапи революції. Спочатку буржуазна революція знищить залишки феодального строю та політичного абсолютизму та встановить буржуазну демократію та буржуазний капіталізм, який, ми надалі побачимо, був встановлений саме в Україні Центральною Радою, з властивими йому феноменом в обличчі промислового пролетаризму. Потім пролетаріат, в умовах буржуазної демократії організується, та перейде до кінцевого етапу революції, складеної у поваленні буржуазного капіталізму та встановленні соціалізму.Взагалі ця програма була розроблена К.Марксом та Ф.Енгельсом викладеної в їхніх творах, та яка отримала своє практичне реалізування тільки на початку XX століття. Ці твори стали видатними з 40-х років XIX ст.. Вони таємно розповсюджувались серед трудівників та революційної інтелігенції. І саме той “Союз боротьби...” утворений молодим революціонером В.І.Леніним був створений на союзі усіх марксистських кружків діяльність яких була спрямована на політичне виховання та організацію трудівників, на створення пролетарсько-марксистської партії. Таким чином, основне значення надавалося необхідність встановлення невеликої, об’єднаної на основі спільних поглядів партії, яка мала тверде центральне керівництво. Вона повинна була діяти за ради ім’я пролетаріату, як передовий ряд революції. Методи революційної боротьби були різноманітні, та час від часу вони повинні були перевірятися на основі досвіду. Твердо встановлена та незмінна була тільки центральна програма, заснована на міцному теоретичному фундаменті і здійснювана при підтримці народних мас високоорганізованою, дисциплінованою партією професійних революціонерів, мавши центральне керівництво.

3.Жорсткі дії влади обох країн на припинення розвитку революції.

На основі ленінського вчення щодо імперіалізму напередодні соціалістичної революції, о справедливих та несправедливих війнах, о можливості