8.Встановлення СРСР.

Надзвичайно важливою подією, яка визначила подальше суспільно-політичний розвиток усіх народів Радянської країни, це було встановлення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Самостійні радянські республіки, які виникли у результаті перемоги соціалістичної революції, - Російська Федеративна, Українська, Білоруська, Азербайджанська, Армянська, Грузинська ( останні три у 1922 році об’єдналися у Закавказьку Федерацію) весь цей час прагнули до міцного союзу. Це була воля трудівничих мас усіх республік.

30 грудня 1922 року у Москві відбувся I Всесоюзний з’їзд Рад. Були представлені усі республіки – фундатори СРСР – РСФСР, УССР, ЗСФСР, БССР.

I Всесоюзний з’їзд прийняв декларацію о встановленні СРСР та Союзний договір між РСФСР, УССР, ЗСФСР, БССР. В ньому визначилася мета та принцип об’єднання, передбачалася організація та повноваження вищих органів влади. З’їзд обрав також законодавчий орган – ЦИК СРСР. Головою ЦИК став М.І.Калінін, заступниками – ЦИК Г.І.Петровський (голова ЦИК України), А.Г.Червяков (голова ЦИК Білорусії) та Н.Н.Нариманів (голова ЦИК ЗСФСР).

Юридичною основою нової держави – Союзу стала нова Конституція. Її проект розроблена, керувалася ленінськими наказами, спеціальна Конституційна комісія, у склад якої увійшли представники союзних республік. Проект розроблений Комісією, ухвалив Пленум ЦК партії та вищі державні органи республік. 6 липня 1923 року прийняла друга сесія ЦИК СРСР, а 31 січня 1924 року її утвердив IIВсеросійський з’їзд Рад.

Головний закон країни визначав такі головні функції спільно союзних органів: здійснення зовнішньої політики, оголошення війни та укладання миру, визначення кордонів СРСР та окремі республіки, прийом у склад Союзу, керівництво збройними силами СРСР, транспортом та зв’язком, планування народного господарства усієї країни. У рішенні всіх інших питань союзні республіки залишалися суверенні. Згодом у травні 1925 року III Всесоюзний з’їзд Рад прийняв у велику сім’ю народів Узбецьку та Туркменську республіки, у 1929 році – Таджикську.

Верхівковим органом влади СРСР Конституція визначила Всесоюзний з’їзд Рад. Делегатів на з’їзд обирали губернські з’їзди Рад, а у республіках, де не було губернського ділення , - безпосередньо з’їзди Рад республік. Враховуючи класовий склад суспільства, нова Конституція не змінила порядку виборів, визначених у першій Радянській Конституції.

Між з’їздами верховну владу здійснював ЦИК СРСР. Він складався з двох палат – Союзної Ради та Ради Національностей.

Нова економічна політика, тісні економічні зв’язки між роздільними республіками створили найбільш сприятливі умови щодо відбудови народного господарства, яке почалося зразу після закінчення громадських війн та іноземної інтервенції.

9.Висновок

Якими незначними сьогодні виглядають “пророцтво” ідеологів імперіалізму та їх прислужників – буржуазних націоналістів усіх мастей, які намагаються доказати, що створення СРСР приведе до втрати незалежності радянських республік. Історія неспростовно свідчить: в вищий формі соціалістичної співдружності народів, яким став СРСР, у гармонічній єдності, об’єдналися спільні інтереси всього радянського народу та специфічні інтереси кожної нації та народності. Встановлення СРСР утворювало всі необхідні умови для всебічного політичного та культурного розвитку всіх республік, яке встановило міцну основу подальшого укріплення дружби та співробітництва народів.

Братерський союз та дружба руського, українського та інших радянських народів міцніли загартовувалися у Великій Жовтневій соціалістичній революції, у вогнищі громадянської війни проти внутрішньої контрреволюції та іноземної військової інтервенції, у процесі соціалістичного будівництва.

Комуністична партія завжди керувала послідовну та нещадну розправу проти усі яких проявів буржуазного націоналізму, виховувала у радянських людей почуття дружби народів, любові до Батьківщини, виховували в їхньому дусі пролетарського інтернаціоналізму.

1.История СССР: Учебное пособие поступающим в ВУЗЫ,

(Издание 4-ое, исправленное) Ю.Ю.Кондуфор, В.Н.Котов; Издательское объединение «Вища школа», 1987г. (стор. – 200-266)

2.ИСТОРИЯ СОВЕТСКОЙ РОССИИ: Большевистская революция 1917 – 1923,

(Книга 1) Едвард Карр; Издательство «Прогресс», 1990г. (стор. – 50-100)

3.История УКРИНСКОЙ ССР Том 1: Издательство Академии Наук Украинской ССР,

Киев –1953г. (стор. – 695-825)

4.Російська революція 1917 року / Історія України

С.Кульчицький 2003р.

(Без визначення окремих сторінок – уся книга)

5.В.И.Ленин – вождь Великого Октября ( анализ мемуаров современников )

В.П.Тараник; Издательство «Лыбидь» при КГУ 1990г.

(Без визначення окремих сторінок – уся книга)

6.Інтернаціоналізм Великого Жовтня, історія, сучасність: 70 років Великого Жовтня

О.І.Семіков, В.К.Шульженко, Б.І.Распутніс; Видавництво “Вища школа” 1987р.

(Без визначення окремих сторінок – уся книга)

7.Первое Советское правительство: Октябрь 1917-июль 1918г.

Под ред.А.П.Ненароков; Политиздат.,1991г. (Без визначення окремих сторінок – уся книга)

8.Российский пролетариат на пути к Октябрю: Критический анализ новейшей буржуазной историографии

Т.Д.Крупина; Издательство УДН, 1987г. (Без визначення окремих сторінок – уся книга)

9.Памятные даты истории 16 ноября 1920 года

М.Р.Акулов, В.П.Петров; М.:Молодая гвардия, 1989г. (Без визначення окремих сторінок – уся книга)

10.Великий Октябрь и реальный социализм: Международная научная конференция, посвященная 70-летию социалистической революции. Москва 1987 год.

( Материалы секционного заседания ); В.В.Ларина, И.Т.Янин; М.:Мысль, 1988г.

(Без визначення окремих сторінок – уся книга)