Реферат - “Виникнення і діяльність луцького братства”
5

Колодка займає місто, що його без бою залишило польське військо, й вирізує тут багато шляхти та жидів. Наступного року схвильоване околичне населення .нападає на місто й частинне його нищить. Не зважаючи на упадок українсього політичного й національного життя на Волині в кінці XVII віку, коли наш політичний центр перенісся над Дніпром в Славуту, луцьке братство, одиноке по Волині, ще проявляє живу діяльність. Коли в 1680 році ко роль Ян III Собіський заїніціував собор у Львові в справі приняття унії усіма православними, луць ке братство через своїх представників кн. Вацла ва Четвертинського, Данила Братковського та Андрія Гулевича вплинуло на короля й не допус тило до собору. Особливо немилим був тодішньо му урядові Данило Братковський, що його за участь у Палієвому повстанні покарано смертю в Луцьку 1702 року. Не зважаючи на таку працю братства, луцький владика Діонисій Жабокрицький в 1709 році приймає унію, а луцька православні ка тедра після деякої боротьби в 1711 році перехо дить до уніятів. В звязку з тією подією число членів брат ства зменшується й воно само, десь біля 1730 ро ку після приняття останніми братчиками унії, пе рестав існувати. Усі будинки й майно братства пе рейшло тоді до о.о. Василіян, що далі продовжували благодійну й культурну працю цієї організації. Резиденцією луцьких уніятьких владик між іншим був також Жидичинський манастир, при якому аж до кінця XVIII віку містився луцький уніатський духовний семинар. Віки XVII і XVIII це час повільного упадку міста Луцька. До цього найбільш спричинюються пожежі й часті епідемії, коли люди тисячами вмирали на різні хвороби. В українському житті Луцька також наступає упадок. Від другої половини XVII століття наша шляхта польонізується. В урядах мову українську й українців—урядовців замінюють мова польська й урядовці—поляки. Наприкінці XVIII віку було в Луцьку тільки чотири церкви: катедральна св. Івана в замку, Василіянська (братська), св. Димитрія і Покровська; але вже аж вісім манастирів—костелів: Домініканів (де тепер курія римо-кат. єпископів), Езуїтів (тепер кат. катедра), св. Трійці (напроти костела Езуїтів), Боніфратрів (на вул. Караїмській), Тринітарів (Суд Окружний), Бригідок (вязниця), Кармелитів (де тепер кірха) і Бернардинів (теперішній православний собор). В 1781 році Луцьк впав жертвою страшної пожежи. Згоріли тоді греко-католицька катедра в замку й римо-католицька та більш як 400 домів. До якого упадку дійшов Луцьк при кінці XVIII століття свідчить факт, що було тоді в місті всього 597 домів, з яких тільки 50 належало християнам, рештою володіли жиди й караїми. Кінець цього віку в історії Луцька найкраще характеризує народне прислівя: „У тому Луцьку все не по людську: навколо вода, а в середині біда".

---

Сторінки: 1 2