Хоч ці осередки складали (формально) підрозділи чеського пласту, але вони із самого початку мали за мету надати своїй діяльності національного спрямування, українських традицій. Це й привело до утворення Української Пластової Команди у Празі (УПК). Організатором і душею цього утворення був студент Української Громадської Академії Ярослав Івантишин. У своїй роботі УПК підпорядковувалася Верховній Пластовій Команді у Львові, підтримуючи з нею тісні контакти і керуючись її рекомендаціями.

2 листопада 1930 року у Празі відбувся І з'їзд Союзу Українських Пластунів-Емігрантів (СУПЕ), який взяв на себе обов'язки репрезентації українського Пласту в світі. На тому з'їзді було представлено одинадцять куренів і обрано комендантом старшого пластуна Д.Козицького, прийнято також статут
СУПЕ, згідно з яким метою організації було:

1. Пластове виховання має за мету піднесення душевних, фізичних та моральних сил української молоді на еміграції.

2. Об'єднати всіх пластунів і пластунок на чужині.

3. Взяти на себе обов'язки українського пласту.

Зауважимо, що СУПЕ задекларував себе аполітичною організацією. Найважливішим завданням він вважав виховну і шкільну працю, пропаганду пластових ідей між українською молоддю й розбудову організації. Незважаючи на вкрай несприятливі умови розвитку, поступ організації очевидний.

Комендантами були відповідно: у 1931 році – Євген Вировий, у 1933 році – Іван Чмола, у 1934 році – інженер Євген Кульчинський, з кінця 1934 року – професор Р.Лісовський, який обіймав цю посаду до 1939 року.

Особливо дієвими організаціями українського пласту були об’єднання у Празі і Ржевцях. Саме тут перебувало найбільше скупчення пластунів. Трохи менш чисельні товариства - у Брно й Братиславі. У Празі існувало кілька пластових куренів: старших пластунів ім. Вахнянина, старших пластунів ім. О.Кобилянської, "Бурлаки", ім. І.Богуна, "Україна". Вони брали учать у державних святах, на яких демонстрували національну самобутність і мали неабиякий успіх, влаштовували читання рефератів з дискусіями, проводили курси ритмічної гімнастики для старших пластунок, колядували, збирали і розсилали одяг та взуття для незаможних школярів.

У Ржевцях кілька дівочих і юнацьких гуртків склали окремий пластовий кіш. Тут діяли курені: ім.Б.Хмельницького, ім.Лесі Українки, “Червона калина". Вони переплітали книжки, виготовляли прапори, а на виручені кошти влаштовували прогулянки, ватри, свята, читали лекції. Характерним було те, що спеціальна ухвала зобов'язала вести Пласт у суто національному дусі, готувати членів до активних змагань української нації за державність, плекати українські традиції і звичаї.

Пластові організації поширювались і в інших країнах. Так, у Югославії в Загребі виник гурток "Перелетні" у 1932 році, який, "подорослішавши", перетворився у IX курінь старшого пластунства СУПЕ. "Перелетні" проводили національно-пропагандис-тську роботу серед місцевого населення і югославських пластунів, влаштовували сходини, читали реферати, ходили на екскурсії, проводили просвітницьку працю серед українців-емігрантів, готувалися до участі у південно-слов'янському джемборі (скаутському з'їзді). Цей курінь проіснував три роки. За цей час ним було багато зроблено у сфері пропаганди української справи й українського Пласту в Югославії. Найвищим їх досягненням стало запрошення до участі у джемборі, але оскільки Пласт не був державною організацією, українці виступали спільно з чеськими скаутами. Юридично "Перелетні" були підрозділом загребської "Просвіти" і тамтешньої студентської української громади.

Із загребського куреня у 1932 році "відлетіло" 2 члени у Бельгію і там утворили новий курінь "Першого листопада", а раніше тут вже існувало таке об'єднання старших пластунів. У цей же час виникає курінь старших пластунів ім. "22 січня" у Відні. Вони займалися пластовим вишколом в Альпах, влаштовували сходини, читали реферати, відкривали школи для українських дітей, проводили курси німецької мови, відмічали національні свята.

В Англії ще у 1919 році заснувалася пластова організація в українській колонії в Манчестері.

СУПЕ підтримував контакти з пластовими гніздами на Американському континенті. У США на той час діяли розрізнені пластові дружини. В одній з них ще у 20-х роках активно працювала пластунка-емігрантка К.Шутак-Кедровська. Діяли пластові відділи у Філадельфії, Нью-Йорку (2 курені). Свідченням того, що вони були дуже активними, слугує їх участь у першому американському скаутському джемборі у 1937 році.

У Франції працював курінь старшопластунства і відділ юнаків ім. С.Петлюри. Як правило, український пласт у цій країні об'єднував молодь не старшу 15-річного віку. Вони провадили курси україно-знавства, влаштовували екскурсії, підтримували зв'язок із французькими скаутами, чим засвідчували перед усім світом, що Україна живе, бореться за свою державність і що за нею перемога. Пластове керівництво у Франції спільно з українською громадою організовували у 1937 році місячний пластовий табір, в якому взяло участь 56 українських дітей. Це був перший український пластовий табір у країні, а комендантом його був видатний український педагог С.Сірополко.

Але окремою сторінкою у пластовому русі виділяється діяльність його в українській гімназії, що працювала в Празі при Українському Високому Педагогічному Інституті ім.Драгоманова (1925-1933 рр.). Виникла вона на базі школи українських пластунів табору інтернованих в пос.Щепіорно за 4 км від польського міста Калиш. Умови у цій школі були тяжкі – справжній холод і голод, а тому вирішено дітей перевезти до Праги, та