Отже, ми маємо своєрідну оригінальну форму дер-жавності, суть якої фахівці вбачають у самоврядній структурі народної самооборони і господарській формі самовиживання за вакууму державної влади та постій-ної воєнної небезпеки. М. Костомаров назвав Січ «християнською козацькою республікою», і це визначення стало класичним, адже Війську Запорозькому Низовому справді були притаманні певні риси демократичної рес-публіки. Тут не існувало ні феодальної власності на зем-лю, ні кріпацтва; панувала формальна рівність між усі-ма козаками (права користування землею та іншими угід-дями, брати участь у радах та ін.). У Січі пануючою була виборна система органів управління, контроль за діяльністю яких здійснювала козацька рада. Для козац-тва не існувало жодного авторитету: всіх своїх ватажків та отаманів вони сприймали винятково через призму уста-лених звичаїв та традицій. Невідповідність лідера ко-зацьким нормам могла стати причиною не тільки усу-нення з посади, а навіть смертної кари. Сам обряд обран-ня старшини свідчив про глибоко укорінений демокра-тизм козацької громади. Так, за звичаєм обраний кошо-вий отаман мусив двічі відмовлятися від булави і лише на третій — погодитися. Аби він не забував свого місця, не зневажав рядових козаків та пам'ятав, звідки він вий-шов, старі січовики посипали його голову піском або мазали багнюкою. А кошовий мусив дякувати за ласку та довір'я і вклонятися на чотири сторони. Водночас, присягнувши отаману, козаки в усьому підкорялися йо-му і шанобливо до нього ставилися.

Свого часу відомий дослідник американської демокра-тії Алексіс де Токвіль влучно підмітив, що американська цивілізація виросла на двох великих протилежних заса-дах, які органічно з'єдналися в одне ціле — духу свободи та духу релігії. Це ж стосується й козацтва. Взаємовплив волелюбних і національно-релігійних засад лежить не тільки в основі світобачення козаків, а є своєрідним ідеологічним фундаментом усієї будови козацької держави. Гли-бока релігійність, ревний захист православної віри — ха-рактерні ознаки духовного життя Запорожжя. Достатньо сказати, що вступ до запорозького товариства починався з питання: «У Бога віруєш?» Саме православ'я, очевид-но, значною мірою вплинуло на формування романтичної моделі лицарства, яким стало запорозьке козацтво. Адже в православній системі цінностей глибока духовність про-тиставляється корисливому індивідуалізму, матеріальні інтереси відсуваються на другий план.

Про прихильне ставлення козаків до релігії свідчить існування в межах вольностей Війська Запорозького Ни-зового понад 60 церков. Козаки постійно відвідували бо-гослужіння та різні молебни. Характерно, що при читан-ні Євангелія усі козаки випростовувалися і до половини витягали шаблі з піхов на знак готовності захищати збро-єю слово Боже від ворога. Кожен козак, умираючи, від-писував на церкву ікону, медаль, злиток золота, срібла тощо. У 1755 р. запорозький кіш придбав срібне паніка-дило вагою 5 пудів і вартістю 3 тис. крб., що за тих часів було величезною сумою (все жалування війська тоді ста-новило 4660 крб.). Особливо прихильність козаків до пра-вослав'я виявилася у боротьбі проти окатоличення та унійного руху. В умовах постійного стресового стану, ризику власним життям релігія та церква були для козацтва пристанищем спокою, де можна було врівноважити й зас-покоїти вируюче козацьке життя, а також підготуватися до самозречення та подвигу, що становили суть запорозь-кого способу існування. Саме тому можна констатувати, що між православ'ям і козацтвом існував глибинний зв'язок, козацький устрій мав демократичний характер і тому Запорозьку Січ цілком обґрунтовано можна назвати «християнською козацькою республікою».

Козацька форма державності мала свої особливості. По-перше, вона виникла не на етнічній, а на морально-психологічній основі. Людей об'єднала не сила держав-ної влади, а духовна спорідненість. По-друге, Запорозька Січ була деформованим варіантом державності: інтенсив-ний розвиток військової сфери — могутнє військо та озбро-єння і примітивний економічний сектор (відсутність влас-ної фінансової системи, грошей, міст, розвинутої інфра-структури).

Отже, Запорозька Січ, маючи низку головних ознак державності, все ж була лише своєрідною, перехідною моделлю між справжньою повноцінною державою і професійною общиною. Внутрішні недоліки (домінування під тиском обставин воєнної та невиконання господарської, демографічної, культурної та інших державотворчих фун-кцій) перехідної моделі та несприятливі зовнішні впливи так і не дали змоги цьому зародку, ескізу української державності перерости в нову якість, але свій помітний яскравий слід у процесі українського державотворення козацька держава, безумовно, залишила.

3. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту на-родних мас проти існуючих порядків: перша (1591 —1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625—1638) тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.

Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького та національного гніту (нагадаймо, що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права) енергійна експан-сія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізо-вані «уходниками» та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної вла-ди Речі Посполитої взяти під контроль козацтво?

Повстання К. Косинського (1591 —1593) — перший ве-ликий селянсько-козацький виступ. Приводом до нього стало захоплення білоцерківським старостою К. Острозь-ким козацьких земель. Даючи відсіч зухвалому шляхти-чеві, загін реєстрових козаків на чолі