У середині XIX ст. українська спільнота здобула свій перший досвід парламентаризму. У скликаному в липні 1848 p. австрій-ському парламенті інтереси українців представляли 39 депутатів (27 з них селяни). Депутати від народу виступали за безплатне скасування кріпацтва, поліпшення становища селян, розглядали різні аспекти національних відносин (зокрема, подали петицію, підписану 15 тис. осіб, що містила вимогу поділу Галичини на польську та українську частини).

Наприкінці першої половини ХІХ ст. революційна хвиля, до-сягнувши свого піку, поступово пішла на спад. За цих обставин абсолютно логічним був наступ реакції — консервативно-охоронницькі сили імперії одну за одною почали відвойовувати втра-чені позиції. Вже в березні 1849 p. було розпущено австрійський парламент, невдовзі відмінено конституцію. У нових умовах, ко-ли абсолютизм відновив свої права, Головна Руська Рада вихо-дила за межі жорстко централізованої системи імперії і 1851 P. була розпущена.

Висновок

Отже, характерною рисою розвитку західноукраїнських зе-мель у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — першій половині XIX ст. було чергування періодів реформ з періодами реакції. Суспільне життя у цей час функціонувало в режимі: "впе-ред — стоп — назад". Реформи Марії-Терези та Иосифа II були спробою модернізувати імперію, осучаснити та гармонізувати у дусі освіченого абсолютизму соціальні та національні відносини. Смерть цісаря-реформатора, події Великої Французької револю-ції, егоїстичні бажання феодалів підштовхнули до дії консерва-тивні кола імперії. Тривалий період реакції, що надовго запану-вав у Австрійській державі, для західноукраїнських земель харак-теризується поступовим відновленням феодалами втрачених по-зицій у аграрному секторі, посиленням експлуатації селян, галь-муванням промислового розвитку, перетворенням краю на коло-ніальну провінцію, поглибленням суспільної кризи. Реакцією на-роду на ці процеси було посилення соціального та національного руху. Яскравим та самобутнім явищем була діяльність громадсь-ко-культурного об'єднання "Руська трійця". Члени цієї органі-зації визначили та оприлюднили основне ядро ідей національно-го відродження, своєю різнобічною діяльністю здійснили перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до куль-турницького, робили перші спроби спрямувати вирішення наці-ональних проблем у політичну площину.

Революційна хвиля, що прокотилася Європою 1848—1849 pp., започаткувала новий етап модернізації імперії — було скасовано кріпосне право, проголошено конституцію, створено парламент. Ці та інші модернізаційні зрушення позитивно відбилися на житті західноукраїнських земель, активізували суспільну діяльність на-селення, особливо у культурній сфері. Однак незабаром знову запанувала реакція, яка перекреслила більшість революційних за-воювань.

Використана література