Реферат на тему:
Запорозька флотилія в російсько-турецькій війні 1768 – 1774 років
В українській історіографії участь запорозької флотилії в російсько-турецькій війні 1768 – 1774 років залишається малодослідженою темою. Серед читацького загалу не сформувалась уява про місце флотилії Нової Січі в бойових діях російської армії і особливості тактики запорожців того періоду. Цілий ряд дослідників таких як О.М.Апанович, А.Ф.Кащенко, А.М.Лазаревський і А.О.Скальковський в різний час торкалися теми участі запорозької флотилії у війні 1768 – 1774 років. Але це були фрагментові згадки, побудовані на основі окремих документів. Цілісну картину неможливо уявити без детальної реконструкції і аналізу подій. У даній статті розглядається діяльність усіх підрозділів флотилії на всьому театрі бойових дій 1768 – 1774 років.
На початок російсько-турецької війни 1768 – 1774 років флотилія Нової Січі налічувала 38 байдаків “дубів”, які могли прийняти на борт до 2.000 чоловік екіпажу: по 50 козаків на кожен човен. У мирний час лише декілька човнів призначались для сторожової служби в пониззі Дніпра, решта була задіяна на рибальстві і перевезенні вантажів. У воєнний час сторожову службу мали виконувати усі човни флотилії. Під час війни на запорозьку флотилію покладалось завдання активної розвідки в районі Очаківського лиману і запобігання прориву ворожих кораблів до Січі. На човнах флотилії службу несли здебільшого сіромахи піхотинці, які не могли придбати собі коней. До того ж, цей вид служби був найважчим і найнебезпечнішим видом бойової діяльності. Але екіпажі команд формувалися з числа найдосвідченіших у своїй справі козаків.У поході кожен запорожець мав декілька рушниць, пістолі та холодну зброю. Крім того, кожен човен повинен був мати на озброєнні один-два фальконети.
У кампанію 1769 року запорозька флотилія, яка складалася з 38 байдаків і 1.690 чоловік команди під проводом військового старшини Пилипа Стягайла стежила за ворогом в гирлі Дніпра та Очаківському лимані [26, 290]. В команді Пилипа Стягайла знаходилось 3 полковники, 8 полкових старшин, 4 хоружних, 1 Іеромонах і 38 канонерів при 38 фальконетах [66; 117]. В ході кампанії ця команда не раз вступала в сутички з ворогом як на воді, так і на суші. Та самою гучною справою піхотинців Стягайла була перемога над турецькою ескадрою в Дніпровських плавнях 8 червня 1769 року [37; 304]. В реляції Пилипа Стягайла до Коша від 10 червня 1769 року говориться, що турецька ескадра, яка вийшла з Очакова в напрямку Запорозької Січі складалася з 20 морських суден при восьми гарматах і 600 чоловік екіпажу кожен. Командував ескадрою Гасан-Кизил-Ісарли ефенді. Ескадра мала своїм завданням розгром Січі і Новосіченського ретраншаменту [37; 303]. Запорожцям довелося вступити в бій з переважаючими силами супротивника. Місцем для засідки Пилип Стягайло обрав Костирські плавні. Засівши в очереті, козаки піджидали ворога у найвужчому місті річки, щоб вступити в ближній бій. Фальконети, якими була озброєна запорозька флотилія, не могли заподіяти кораблям шкоди на дальній дистанції.Вранці 8 червня авангард турецької ескадри порівнявся з козацькою засідкою. Запорожці відкрили по ворогу вогонь з фальконетів і рушниць. У ході бою “турецких три корабля и очаковский тамбаз в негодность разбили, турков же имеющихся в оных до двух-сот смерти предали,а прочих водою вытопили и четыре знамя и перначь турецкие, с протчою корыстью взяли, в оных же судах турецких пушек медных до несколько в воде и со всем запасом в баталии затопили, и хотя было надлежало оные пушки по возможности при всем забрать, однако за частою и великою неприятельскою пушечною, з стоящего поблизу нас и протчих турецких кораблей пальбою, нам же оскудевшим в запасе пороховом и пулях, так что уже пришло было нечем и себя защищать вводе, затопление оставили, сами же взяли десять турчинов в полон” [30; 130]. Подробиці цього бою були подані Кошем командувачу Другої армії генерал-аншефу П.О.Рум’янцеву в донесенні від 10 червня 1769 року. В ньому зокрема говориться, що після того, як запорожці відкрили вогонь, турецька ескадра “выстроилась тот час в линию. Первым выстрелом был отбит руль у главного судна, на котором находился начальник флотилии, который, спустясь в шлюпку, бежал. Два другие судна были також сильно повреждены, так что они не могли далее лавировать и были прибиты ветром к берегу” [37; 309]. Розбиті турецькі кораблі загородили шлях решті ескадри і та, не маючи можливості для маневру, змушена була повернути назад. Запорожці втратили 11 козаків убитими і стільки ж дістало поранення [30; 130]. Після бою в Костирських плавнях турки вже не наважувалися підніматися по Дніпру до Січі.Команда Пилипа Стягайла до кінця кампанії продовжувала стежити за ворогом в Очаківському лимані і постійно проводила розвідувальні пошуки, повідомляючи Кіш про дії супротивника.
На початку кампанії 1770 року Запорозька флотилія під командуванням військового старшини Данила Третяка у складі 2.059 піхотинців на 40 байдаках при 38 фальконетах спустилась по Дніпру до Очакова і зайняла позицію для спостереження ворожих пересувань на лимані і Чорному морі. Місцем розташування запорозького “секрета” було урочище Цари-комиш [26; 293, 64; 474, 87; 8-9, 88; 265, 89; 4]. На протязі червня-липня 1770 року партія Третяка слідкувала за діями турецького флоту і захоплювала “язиків”. На початку серпня Данило Третяк прибув до урочища Кизого. В рапорті від 2 серпня 1770 року, він писав до Січового Коша про бій між запорозькою