духовенства, слiду-вало їхнiм порадам. Проте причиною цього була не стiльки повага до духовного сану, скiльки яскравi особистостi таких духовних осiб, збiг їхнiх iнтересiв з iнтересами Вiйська. Коли дiї духовенства йшли всупереч цим iнтересам, то у цих випадках такiй дiяль-но-с-тi запорожцями суворо клався край. Проте духовенство, яке перебувало натериторiї Вольностей, було матерiально зацiкавлене в пiдтримцi дружнiх стосункiв з козаками. Тому воно прагнуло догодити цiй унiкальнiй парафiї i досить рiдко вступало з нею в кон-флiкти.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛIТЕРАТУРА
1. Андриевский А.А. Запорожские выборы и порядки половины XVIII в. // Киевская стари-на.– № 5. – 1883.
2. Андриевский А.А. Комиссия 1749 г. для разбора разных претензий татар и запорожцев. – К., 1894.
3. Андриевский А.А. Материалы для истории Южнорусского края в XVIII столетии (1715-1774). – Одесса, 1886.
4. Апанович О.М. Розповiдi про запорозьких козакiв. – К., 1991.
5. Беднов В.А. К истории бывших запорожских старшин и козаков. – Екатеринослав, 1915.
6. Бiднов В. Сiчовий архiмандрит Володимир Сокальський, в народнiй пам'ятi та освiтленнi iсторичних джерел // Записки НТШ. – Т. CXLVII. – Львiв, 1927.
7. Власовський I. Нарис iсторiї Української православної церкви. – Нью-Йорк, 1977.
8. Гаденко А.П. Азовское козачье войско (1830-1865). – 1912.
9. Герасименко Н. У маєвi знамен. Київо-Межигiрський монастир i Запорозька Сiч // Лiтера-турна Україна. – 1991, 16 травня..
10. Голобуцкий В. Запорожское казачество. – К., 1957.
11. Кащенко А. Оповiдання про славне Вiйсько Запорозьке низове. – Днiпропетровськ, 1991.
12. Кондратович Ф. Задунайская Сечь. – К., 1883.
