Поселення в с. Великі Дмитровичі, розташоване в урочищах Кула-ківщина_і Кутполе, досліджувалось у 1950 р. (Махно, 1959).

Уздовж краю високого" корінного берега Дніпра-виявлено залишки семи жител. Шість з них були розміщені двома рядами, на відстані 20— 25 м один від одного. Житла площею 10—18 м2 мали вигляд прямокут-них споруд з дерев'яними, обмазаними глиною стінками. Долівка жител добре утрамбована, вогнища — глинобитні. Поблизу жител виявлено сім господарських ям грушовидної або циліндричної форми, глибиною від 0,5 до 1,3 м. На поселенні знайдено уламки шершавої (83%) та лощеної(17%) кераміки. Шершавий посуд з домішкою товченого кварцу або шамоту представлений горщиками та широкими кришками з порожньою ручкою. Лощений посуд — миски, горшки, кухлі з невеликими ручками. Уламки античних амфор датуються останніми століттями до нашої ери. . Крім кераміки, на поселенні- виявили бронзову фібулу середньолатен-ської конструкції, глиняні прясла, точильні камені, уламки зернотерки, залізні шлаки, кістки тварин.

Поселення в с. Сахнівка розташоване на схилі гори Дівиці — високої кручі корінного лівого берега р. Росі. Досліджувалось у 1949 р. (Довже-нок, Линка, 1959). У культурному шарі поселення, а також на місцях на-земних жител з вогнищами знайдено уламки кераміки, кістки домашніх і диких тварин, залізні ножі, прясла, зернотерки, глиняні грузила, для ткання. Кераміка поселення складається з досконало зроблених лощених мисок і горщиків, кухонних горщиків з шершавою поверхнею, кришок *з порожньою ручкою, уламків пізньоелліністичних амфор. [8] .

Поселення в Києві на Оболоні знаходиться в урочищі Луг, на трохи підвищеному правому березі літописної притоки Дніпра — р. Почайни, яка протікала в низинній північно-східній околиці Києва. Поселення до-сліджувалося в 1965—1973 рр. (Шовкопляс, 1972). На площі близько 25 000 м2 виявлено залишки понад 60 трохи заглиблених, в грунт-прямо-кутних жител розміром 12—20 м2 з наземними глинобитними або дещо заглибленими в долівку вогнищами. Житла розміщені у найвищій, ча-стині поселення у певному порядку — по колу. Поблизу жител знаходи-лися численні господарські ями, всього їх досліджено до 900. Розміри ям невеликі (глибина до 1 м), форма кругла або овальна, стінки вертикаль-ні, дно рівне. У заповненні жител та ям трапилися понад 25 000 уламків посуду — ліпних кухонних горщиків та великих за розмірами корчаг. Частина цих посудин прикрашена по краю вінець звичайним для зару-бинецької кераміки орнаментом у вигляді «ащипів або насічок. До цієї групи кераміки належать мініатюрні посудинки, круглі глиняні диски, конічні кришки до горщиків, пряслиця. Лощений (столовий) посуд пред-ставлений уламками мисок, кухлів з ручкою, глеків з високим прямим горлом. Уламки античних амфор нечисленні. Знайдено багато залізних ножів з прямою спинкою, серпи, шила, бритви, гарпуни, рибальські гачки, шпори латенського типу; бронзові фібули, браслети, каблучки, шпори. На підставі амфорного матеріалу та фібул поселення датується І ст. до н. є.— І ст. н. є.

Поселення в с. Лютіяі розташоване на піщаному підвищенні заплави Дніпра, поблизу гирла р. Ірпінь. Досліджувалось у 1962—1964 рр. (Бидт зиля, Пачкова, 1968). На поселенні виявлено залишки 15 горнів, в яких з місцевої болотної руди видобувалося залізо, понад 400 неглибоких ям діаметром 1—2 м, що служили для випалу деревного вугілля, необхід-ного у залізоробному процесі і три наземних житла. В ямах і культур-ному шарі знайдено залізний шлак, уламки посуду, кістки домашніх тварин, нечисленні металеві вироби. Посуд представлений лощеними мисками, горщиками та кухлями з невеликими ручками, кухонними гор-*щками та конічними кришками з центральною ручкою. Із знарядь праці знайдено залізні шила, уламки серпів, проколки, зубила, глиняні прясла, точильні камені. Трапилася очкова фібула першої половини II ст. н. є.[9] .

Могильник в с. Зарубинці розташований на правому березі Дніпра, на високій Батуровій горі, поблизу села. У 1899 р. В. В. Хвойка виявив : -тут три поховання — залишки великого могильника, зруйнованого під час земляних робіт (Хвойка, 1901; Петров, 1959). Могильні споруди мали ви-гляд неглибоких (0,6—0,9 м) ям, розмірами 0,7—0,8 м. Насипів або ін-1 :ших наземних ознак над могилами не було. Одне з поховань являло і собою безурнове тілоспалення — перепалені людські кістки лежали про-сто на дні могили. Поруч стояли три чорнолощені посудини: глек, миска і кухоль, а також бронзові фібули, шпилька та браслет. Друге поховання виявилося урновим: перепалені кістки містились у горщику, біля якого були лощені миска, горщик, дві бронзові фібули, шпилька та браслет. Третє поховання було тілопокладенням: на дні могили лежали залишки кістяка людини, біля якого знайдено чорнолощену миску та бронзову фібулу. З інших поховань, зруйнованих під час земляних робіт, у Київ-ському історично.му музеї збереглося 11 чорнолощених мисок, горщиків та кухлів, 11 бронзових фібул, 8 шпильок, 4 браслети.[5:280] .

Могильник, в с. Корчуватому розташований в південній частині Ки-єва. На мисі високого правого берега Дніпра в 1937 р. під час земляних робіт виявлено, могильник, розкопки якого.провадилися в 1940—1941 рр: (Самойловский, 1959). Тут було досліджено 100 поховань, більшість яких являли собою безурнові (51) та урнові (31) тілоспалення. Знайдено також 13 тілопокладень та 5 кенотафів.— могил без залишків померлого. Усі могили були неглибокими — 0,35—0,93 м від сучасної поверхні, наземних ознак не мали. Розміри та форми їх залежали від поховального обряду. Так, у деякої частини безурнових поховань та в похованнях з тілопокла-денням