Могильник у с. Пирогів розташований у південній частині Києва. На мисі правобережного дніпровського плато виявлено могильник, розкоп-ки якого провадилися в 1966—1972 рр. За два археологічних сезони .(1966—1967 рр.) досліджено близько 'Д площі могильника, на якій тра-пилося 93 поховання зарубинецької культури (Кубьішев, Максимов, 1968). Зовнішніх ознак могили не мали. Вони являли собою ями прямо-кутної форми розмірами 0,5—0,7X1,2—1,6 м, орієнтовані по довжині на схід—захід. Глибина могил становить тепер 0,2—0,8 м. Поховання здійс-нювалися за обрядом тілоспалення, яке провадилося десь на стороні. Рештки кремованих — купки кальцинованих кісток — клали просто на дно могили. Таких поховань було 74. Значно менше виявлено урнових тілоспалень (8), зовсім мало — тілопокладень (3). Майже в кожній мо-гилі були, ритуальні речі. Всього трапилося близько 200 чорнолощених горщиків, мисок та кухлів, декілька простих кухонних горщиків, 25 бронзових і залізних середньо- та пізньолатенських фібул, кілька бронзових підвісок, браслетів та шпильок, багато дрібних скляних намистин, де-кілька залізних ножів, терочник. У більшості безурнових тілоспалень (48) виявлено кістки домашніх тварин — залишки жертовної їжі. Пиро-гівський могильник — найбільший за кількістю поховань у Середньому Придніпров'ї, де вже (по 1972 р.) досліджено понад 150 зарубинецьких могил II ст. до н. є.— І ст. н. є.

Могильник у с. Бучаки в 20 к.и північніше м. Канева розташований на високому горбі Дідов шпиль, на правому березі Дніпра, поруч з зару-. бинецьким городищем Бабина Гора. У 1972—1973 рр. тут виявлено понад 40 поховань (Максимов, Петровская, 1972) без наземних ознак, з яких 16 являли собою безурнові тілоспалення, два — урнові, один — кенотаф, 18 — тілопокладень (з них чотири — черепи). Неглибокі (до 0,5 м) мо- . гильні ями 0,7X1,6 м прямокутної форми були орієнтовані по-різному: тілоспалення — перпендикулярно до берегової лінії Дніпра, тілопокла-дення — паралельно або ж перпендикулярно. Поховальний інвентар за-рубинецьких тілоспалень складався з чорнолощеного (миски, кухлі, гор-шки) та грубого (горшки, кухлі) посуду, бронзових середньолатенських та залізних «воїнських» фібул, бронзових шпильок з кільцевидними та цвяховидними голівками, кісток тварин — залишків жертовної їжі. Тіло-покладення мали нечисленний поховальний інвентар — кераміку, нами-стини та сережки — аналогічний нижньодніпровським пам'яткам рубежу нашої ери (типу Золотої Балки), який, разом з деякими особливостями поховального обряду, вказує на тісні зв'язки населення цих подніпров-ських територій.

На могильнику виявлено також три тілоспалення і одне тілопокла-дення III—IV ст. н. є., важливі для розуміння подій великого переселен-ня народів на Середньому Придніпров'ї.[1: 13] .

Могильник у с. Суботів розташований на похилому схилі лівого бе-рега р. Суботь. Виявлено його випадково, під час земляних робіт 1909 р. У післявоєнні роки тут знайдено ще кілька могил (Максимов, 1959). Всі вони являють собою тілоспалення. Наземних ознак могили не мали.

Поховальний інвентар дещо відрізняється від речей, знайдених в ін-ших зарубинецьких могильниках: крім уламків типових лощених мисЬк, тут виявлено: горщик шаровидної форми, такої ж форми глек з великою ручкою, опуклобокий горщик з високою циліндричною шийкою, бронзо-вий горщик-сітулу. Появу цих посудин можна пояснити впливами, яких зазнавало зарубинецьке населення південної частини Середнього При-дніпров'я з боку сарматських, кельтських та гето-дакійських племен. З інших предметів, знайдених на могильнику, слід згадати бронзові фі-були пізньолатенської конструкції, браслети, кільця, підвіски, сережки, скляні намистини, скарабей. Більша частина датуючих м-атеріалів відно-ситься до І ст. до н. є.— І ст. н. є.

Могильник у с. Рахни розташований на прибережному мисі р. Сіб. У 1968—1969 рр. тут розкопано 12 поховань — безурнових трупоспалень (Хавлюк, 1971), здійснених у неглибоких (0,4—0,6 м) ямах овальної форми розміром до 1,5X2 ж, орієнтованих на захід — схід. Перепалені кістки, очищені від решток поховального вогнища, знаходилися на дні ям. Поховальний інвентар складали великі чорнолощені миски з верти-кальними вінцями, деякі — з конічним піддоном, звичайні кухонні гор-шки опуклобокої, тюльпаноподібної та банкоподібної форм, різноманітні прикраси, серед яких переважали .предмети античного виробництва — фібули, браслети, пронизки, гривні, намистини з пасти, у тому числі — реберчасті тощо.[9] . Крім зарубинецьких фібул І ст. н. є. та очкових — сере-дини II ст. н. є., трапилися пружинні фібули II—III ст., що дає підстави вважати могильник однією з найпізніших пам'яток зарубинецької куль-тури на Правобережній Україні.

Розділ 2 Характерні риси культури

2.1 Поселення.За своїм місцеположенням зарубинецькі поселення Се-реднього Придніпров'я можна поділити на три групи.

Поселення першої групи — найраніші — знаходяться в- топографіч-них умовах, подібних до поселень пізньоскіфського часу, що являли со-бою неукріплені селища, розміщені в місцевостях, не захищених при-родним рельєфом. Саме в таких умовах знаходяться поселення поблизу сіл Зарубинці, Бучаки та ін. Деякі ранньозарубинецькі поселення вняв-, лені на площі скіфських пам'яток, наприклад, на Басівському городищі. Друга група поселень характерна для періоду розквіту зарубинець-кої культури Середнього Подніпров'я. У цей час поселення займають природно захищені високі берегові миси