У Середньому Подніпров'ї відомі лише поодинокі знахідки предметів озброєння. Це — залізні наконечники списів латенської форми та брон-зові наконечники стріл пізньоскіфських типів. Більше зброї виявлено у Верхньому Подніпров'ї, в Чаплині, проте ця зброя належить до найпіз-нішого періоду існування зарубинецької культури.

Досить часто трапляються керамічні тиглі, в яких :і.іаі<или кольорові метали.

Дуже характерними для зарубинецьких пам'яток є фібули — за-стібки для верхнього одягу. Більшість їх виготовлена з бронзи, інколи трапляються залізні, переважно на Прип'яті і у Верхньому Подніпров'ї. Оскільки бронза була девізною сировиною, яка поступала з півдня, природно, що північні племена мали її менше, ніж південні, і заміняли залізом.

Зарубинецькі фібули в Подніпров'ї є виразом впливу латенської культури. Відомо понад 20 варіантів фібул. За кількістю знахідок більша частина з них — це так звані фібули зарубинецького типу, які вважають- , ся етнографічною ознакою цієї культури. У конструктивному відношенні вони належать до фібул середньолатенської схеми. Характерною рисою їх'є розклепаний у трикутну пластину кінець п'ятки. Крім цих фібул, в зарубинецьких пам'ятках трапляються дротяні фібули середньолатен-ського типу, пізньолатенські фібули т« ін.

З предметів особистого убору, крім фібул, відомі бронзові шпильки. Вони мають вигляд стерженька, один кінець якого загострений, а другий загнутий у кільце або в невелике вушко, чи розклепаний у цвяховидну голівку. До прикрас належать і бронзові браслети — одновиткові таспи-ралевидні, зроблені з круглого або напівкруглого в перерізі дроту. Кінці їх загострені, розплескані в формі трапеції або розширені. Відомі також бронзові серги скіфського і пізньолатенського типів та бронзові спірале-видні кільця.

Досить частими знахідками є намистини, пронизки, підвіски, які вхо-дили до складу намиста. Намистини та підвіски в більшості скляні, різ-ної форми та кольору, трапляються намистини з гірського кришталю. Пронизки зроблені з тонких бронзових, загорнутих у трубочки, пластинок.

Крім металевих виробів, знайдено глиняні, переважно біконічної форми, пряслиця, великі пірамідальні грузила — відтяжки для ткацького верстата, великі плоскі гранітні зернотерки, круглі терочники.[3:365] .

Найчастішими знахідками є уламки та цілі екземпляри (в похован-нях) посуду. Зарубинецький посуд за своїм виглядом чітко поділяється на дві групи: посуд з шершавою поверхнею (горшки, корчаги, сковорідки, кришки для горшків) та посуд лощений (миски, горшки, глеки, кухлі).

Посуд з шершавою поверхнею виготовлявся з слабо відмученої глини, до якої як домішку додавали пісок, товчений камінь або шамот. Поверх-ня цього посуду коричневого або сірого кольору, шершава або горбку-вата («хропувата»)[4:84] .. Горшки та корчаги прикрашалися орнаментом у ви-гляді невеликих ямок, зроблених пальцем, або насічок по краю вінець. Зрідка по тулубу та під шийкою посудини робився наліпний валик, розчленований ямками. Кришки мали характерну порожнисту кільцеву ніжку і тулуб у формі зрізаного конуса. Вінця їх часто загнуті до середини. Сковорідки, іноді орнаментовані ямками, мали вигляд плоских дисків.

За своїми формами та орнаментом ці типи посуду зарубинецьких пам'яток Середнього Подніпров'я мають багато спільних рис з відповід-ним посудом пізньоскіфської доби цієї території. Так, деякі типи зару-бинецьких горщиків майже не відрізняються, від «пізньоскіфських»: і ті і другі мають відігнуті назовні високі вінця, низькі плічка, опуклий ту-луб, порівняно невелике денце. У пізньоскіфський час значне поширення мали кришки на порожнистій ніжці та з загнутими до середини вінцями. Спільним для пізньоскіфських.і зарубинецьких горшків є орнамент у ви-гляді глибоких ямок, зроблених пальцем, або косих насічок, нанесених по зовнішньому краю вінець.

Лощений посуд, виготовлений на повільному гончарському крузі, чорного або коричневого кольору, рівномірно випалений. Керамічна маса має невелику домішку дрібного піску, добре відмучена. Для кожної ло-кальної групи зарубинецької культури властиві сталі форми і розміри лощеного посуду. Наприклад, середньодніпровські горшки мають ви-тягнуті пропорції, великі відігнуті назовні вінця, що утворюють широ-кий отвір. Миски тут робили з гранованими з внутрішнього боку вінцями, ' нижче яких починався опуклобокий тулуб.[1: 21] .

Лощений посуд різних областей зарубинецької культури, крім відмін-ностей, має і багато спільних рис: загальну подібність форми, кольору, характерну згладжену лощену зовнішню поверхню. Ці риси, очевидно, виникли під впливом культур латенського типу (Петров, 1961).

Характерну групу знахідок на поселеннях зарубинецької культури Середнього Подніпров'я становлять уламки посуду античного виробни-цтва, головним чином амфор

2.4 Хронологія. Для Середнього Подніпров'я часом виникнення заруби-нецької культури є середина—кінець III ст. до н. є., що засвідчено предметами античного імпорту.[5: 277] .

Розквіт культури припадає на II—І ст. до н. є. Саме в цей період набувають поширення характерні для зарубинецької культури форми лощеного посуду, місцеві фібули середньолатенської конструкції, мисові поселення типу городищ. Налагоджуються торгові зв'язки з грецькими античними містами Північного Причорномор'я, насамперед з Ольвією. Зарубішсцькі племена закріплюються на Середньому Подніпров'ї, а та-кож Верхньому Подніпров'ї та Прип'яті, поступово просуваючись далі на північний схід — по Десні і Сожу, на південь і захід.

Заключний етап розвитку зарубинецької культури охоплює І ст. н. є. Йому властиві нові риси: основним місцем проживання стають низові поселення, виникають і набувають поширення нові форми посуду — гострореберні лощені горшки й миски, місце середньолатенських фібул займають фібули пізньолатенської конструкції. Зменшується, а потім і зникає античний імпорт[7] . Ці зміни, ймовірно, пов'язані із просуванням на південь населення більш північних районів, що привело до появи па-м'яток так званого київського типу, синхронних черняхівській культурі. Що ж до територій Верхнього Дніпра та Десни, то пам'ятки пізньозару-бинецького типу існують там ще довго

2.5