Друга хвиля українських емігрантів (1918 - 1939)

Цей період вирізняється притоком більш освічених груп українців, що емігрували до Канади. Справді, в більшості вони переїжджали з політичних та економічних міркувань, і на цей час до груп українців входили не лише селяни, а учасники війни, інтелектуали та професіонали в різних галузях. Впродовж другої хвилі до Канади прибуло близько 70 000 українців. Більшість з них приїхала в останній декаді 20-х рр. у зв'язку зі складною політичною ситуацією на той час в Україні. Так як і в часи першої хвилі, прерії канадських провінцій ставали для українців першими місцями поселень.

Друга світова війна

Впродовж Другої світової війни канадське суспільство ставилося до українців більш поступливо. На той час мешканці українського походження вже не сприймалися суспільством як вороги. Натомість, вся увага перенеслася на японську спільноту, представників якої інтернували чи переселяли в роки війни. Але за алояльність канадський уряд переслідував українські організації лівого спрямування. Відтак, активність таких організацій була заборонена, а їхні лідери були інтерновані в червні 1940 року.

Третя хвиля українських емігрантів (1945 - 1991)

Після Другої світової війни, велика кількість українців залишилися без місця проживання та пересувалися по Європі в пошуках кращого притулку. Багато з них були націоналістичного спрямування та потерпали від нацистського та радянського режимів, зокрема під час професійної, політичної та антикомуністичної діяльності. Після війни вони поселялися у багатьох Таборах Біженців, що розміщувалися по всій території повоєнної Європи. Більшість з цих емігрантів походили з Західної України, зокрема з територій, які перед війною були частиною Польщі. Їм повезло в тому що їх сприйняли як дійсних біженців, в той час, як багатьох зі Східної України примусово репатріювали до Радянського Союзу.

Згодом Канада надала громадянство багатьом з цих осіб, і між 1947 та 1954 роками до країни переїхало 34 000 українців. На відміну від перших поселенців, ця хвиля емігрантів оселялася в Східній Канаді, зокрема в Онтаріо. Причина була зумовлена тим, що більшість переселенців оселялися в Канаді за схемою обсягів працевлаштування. Це говорить про те, що нові емігранти зобов'язувалися працювати в певній галузі господарства певний проміжок часу до того, як були вільними у самостійному виборі місця проживання. Такі проекти охоплювали вирощування цукрових буряків у Альберті, гірничо-видобувну та лісопереробну промисловість в північній частині Онтаріо та Квебеку, прокладання залізниці та будівництво. Згодом, індустріальні центри Онтаріо стали провідними місцями поселень для третьої хвилі українських емігрантів.

Від середини 1950-х рр. хвиля міграції з України значно скоротилася в з'вязку з тим, що кордони СРСР зачинилися для еміграції. В цей період політики Холодної війни з України до Канади річно емігрувало приблизно 200 українців. Але, у 1980-их рр. почалася "перебудова", і до Канади знову почали приїжджати українці, здебільшого з території Польщі.

Четверта хвиля українських емігрантів (1991 - до сьогодні)

Сьогодні українці продовжують емігрувати до Канади, але Україна вже не є провідним джерелом нових мешканців. Багато з тих, хто приїжджають сюди, уже не мріють лишатися в Канаді на постійно. Натомість вони бачать Канаду як місце роботи, країною, де можна заробити достатньо грошей на перебудування свого життя перед поверненням в Україну. Відтак, багато з цих сучасних робітників вирішують залишитися в Канаді; при чому ці українці продовжують вибудовувати культурну та етнічну мозаїку, яка робить цю країну такою унікальною.

Життя громади

Українська громада в Канаді є постійнодіючою. Велика кількість українських культурних центрів, церков, бібліотек, архівів, шкіл засновуються по всій країні. Українці допомагають також у створенні культурного розмаїття Канади, організовуючи молодіжні та спортивні клуби, драматичні гуртки, танцювальні групи, хори та оркестри. Також діють багато студенських організацій, бізнесових та професійних асоціацій, дослідницьких інститутів, медіа центрів.

Більшість українських канадців сьогодні є другим, третім, четвертим та навіть п'ятим поколінням емігрантів, складаючи більше як один мільйон канадців українського походження. Зусилля цієї громади продовжують зростати та мають широке національне спрямування. Під патронатом організації, що має назву Конгрес Українців Канади, українська громада вибудувала собі вагомий вплив у Канаді. Справді, завдяки значній ролі, яку українці відіграють в їхній новій країні та їх національному впливу, Канада стала першою країною Заходу та другою країною світу (Польща була першою), хто визнав незалежність України, проголошену 1991 року.

Аргентина

В 1897 р. вперше почали прибувати і оселятись в північному районі Аргентини, емігрували зі Східної Галичини. Збереглися відомості, що 27 серпня 1897 р. прибули в Апостоле (провінцію Місійонес) 12 українських родин – вихідців з Передкарпаття (Тлумацкього району, Івано-Франківської обл.).

Загальна кількість аргентинських українців становить близько 220-250 тис. чоловік. Вони переважно розселені в північній провінції, у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місістонес, Чако, Мандола і в основному займались землеробством.

Бразилія

Перші українські поселення були – родина Миколи Морозова із Золочівщини на Львівщині (1872 р.).

Основна частина (85%) бразилійських українців живе в штаті Парана. Українці тут зайняті переважно сільським господарством.

У штаті діє 210 греко-католицьких і 6 православних українських церков. Українську мову викладають у 4 світських школах, у кількох духовних коледжах і семінаріях.

Парагвай та Уругвай

Найінтенсивніше імміграційні процеси українського населення в ці країни припали на перше десятиріччя після першої світової війни.

На сьогодні чисельність українців і осіб українського походження Парагваю оцінювались в 12 тис. чоловік.

Перші поселенці українців походили приблизно в Парагваї наприкінці 20-х