РЕФЕРАТ

на тему:

„Боротьба Київської Русі з монголо-татарською навалою”

ПЛАН

1.Давні вороги Київської Русі – кочовики.

2. Монголо-татарські війська.

3. Хан Батий.

4. Пам’ятки архітектури Києва.

5. Заснування монгольської держави – Орди.

6. Напади монголо- татарського іга.

7. 14-15ст. занепад Золотої Орди.

Справжнім лихом для Києва та Київської Русі були його давні вороги — кочовики. Проте найтяжчого удару завдали Києву не половці, оскільки по десятиліттях затятої та виснажливої для обох суперників боротьби руські князівства встановили з цими племенами постійні стосунки, а деякі руські князі навіть вступали у шлюбні зв'язки з представниками половецької знаті. Нищівного удару завдали Києву монголо-татари.

Хоча походження монголо-татар ще не встановлено остаточно, відомо, що у XII ст. вони кочували у прикордонних землях Китаю. Майже всю свою силу й енергію вони витрачали на міжплемінні та родові конфлікти за убогі пасовиська. В останні десятиліття XII ст. серед них з'являється надзвичайно обдарований вождь на ім'я Темучин (у 1206 р. він прибрав собі високий титул Чингізхана, тобто хана над ханами), який досягнув нечуваного: вдаючися до сили й політичних інтриг, він об'єднав ворогуючі племена, змусивши їх визнати свою абсолютну владу. Наступним його кроком стало спрямування величезної військової сили та агресивності цих племен проти сусідніх некочових цивілізацій.

Монголо-татарські війська, що ніколи не були багаточисельними (найбільше від 120 до 140 тис. воїнів), зате надзвичайно рухливими, добре організованими й блискуче керованими, спочатку підкорили Китай, Середню Азію та Іран. У 1222 р. монголо-татарський загін перейшов Кавказ і напав на половців. Половецький хан Кобяк звернувся по допомогу до кількох руських князів, що підтримали його.

У бою на річці Калці у 1223 році об’єднане військо зазнало поразки, це сталось внаслідок феодальних міжусобиць через які князі діяли неузгодженно. Шлях на київ було відкрито. Але монголи, надто розпорошивши свої сили, вирішили не користатися з цієї перемоги й повернули назад, додому.

Руські князі швидко забули цей катастрофічний випадок, знову поринувши у внутрішні чвари.

Через кільканадцять років вони очолені ханом Батиєм, знову посунули на захід. У 1236 році величезне монголо-татарське військо вдерлось у Східну Європу. Протягом 1237-1238 роківмонголи сплюндрували багато міст Північно-Східної Русі. Першим впало Рязанське князівство, за ним Володимирське, Суздальське, Московське. В 1239-1240 роках батий захопив південно-руські міста: Переяслав,Чернігів,Київ. Незважаючи на героїчний опір, війська окремих руських, розрізнені внаслідок феодальної роздробленості Русі, не могли встояти перед численними ионголо-татарськими полчищами. Отож, як не боролися люди, а все ж не змогли подолати нападників.

Захопивши Переяславське і чернігівське князівства, орда стала навпроти Києва на лівому боці Дніпра. Зачаровані красою міста, монголи запропонували киянам здати місто без бою, але ті вирішили битися. Орда відступила, щоб наступного 1240 року величезною силою облягти Київ. Облога міста тривала кілька днів. Його захищали і вояки і жителі, та одного дня вороги таки вдерлися до Києва. Настали страшні години. перелякані люди ховалися по церквах в надії на порятунок. Багато людей зачинилися в Десятинній церкві, що була споруджена володимиром Великим. Зветься вона так, через те що на її зведення і утримання було виділено десяту частину усіх прибутків князя. Чимало людей залізло на дах, та стеля церкви завалилася, й усі, хто був там, загинули.

Багато пам яток архітектури Києва, та інших українських, було зруйновано внаслідок монголо-татарської навали. та були і феномени. Наприклад мозаїка Софіївського собору, на якій зображено Оранту залишилася цілою і неушкодженою протягом багатьох століть, незважаючи на багаторазове руйнування всього собора.

Київський воєвода Дмитро, який керував обороною міста, пораненим потрапив до монгольського полону. Хан Батий, залишив його живим, зважаючи на неабияку відвагу і досвід воєводи, та мав його собі за радника.

Від Києва монголи подалися на Волинь, а звідти на Галицьке князівство. А потім поділивши орду на дві частини, хан послав її на Угорське князівство, Польщу, Чехію. Та полчища були ослабленні війною з Руссю, тому Батий осів на Волзі і заснував свою державу Золоту Орду зі столицею у місті Сарай.

Проте у 1237 р. на кордонах Русі з'явилося сильне монголо-татарське рійсько на чолі з онуком Чингізхана Батиєм. Князі знали, що мон-голи готуються до походу, але, поглинені влас-ними чварами, нічого не вдіяли, щоб об'єднати сили. Тим часом під рукою Батия була не лише неймовірна за числом, а й добре вишколена кін-нота. Нечисленні дружини руських князів, навіть за підтримки погано озброєного й наспіх зібра-ного міського ополчення, були не в змозі стри-мувати натиск ворога, що мав перевагу в кілька, а то й у десятки разів. Руські люди доб-лесно билися зі страшним ворогом, завдаючи йому значних втрат.

Вогнем і мечем зруйнувало воно міста Рязань, Суздаль і Володимир, а у 1240 р. дійшло до Києва. Хоча місцевий князь Михайло втік, городяни на чолі з воєводою Дмитром, що його послав Данило Галицький, вирішили оборонятися від нападників. Облога міста була тривалою й жорстокою, й навіть коли монголо-татари подолали міські мури, бої точилися за кожну вулицю й за кожний будинок. Нарешті на початку грудня 1240 р. Київ упав під ударами монголо-татар.

Спочатку, протягом кінця 1237-зими й весни 1238 рр., монголи завоювали Північно-Східну Русь. Були здобуті штурмом, розграбовані й спа-лені Рязань, Володимир-на-Клязьмі, Ростов, Уг-лич, Твер та інші міста. Майже всі їхні мешканці були винищені завойовниками.

Протягом цілого року (до весни 1239 р.) мон-гольські полчища перебували в південноруських степах, відпочиваючи й підгодовуючи коней. По тому вони рушилися