У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





тих, хто їх підтримував, дуже докладно розглядалось упродовж Нюрнберзького процесу 1946 року. Але жодним словом там не було згадано українських націоналістів, хоча це було б дуже бажано для совєтської сторони. І це не дивно. Польські дослідники, першим з яких був професор Рішард Ржецький, виявили, хто саме вбивав у Львові 30 червня 1941 року. Дослідники знайшли номер айнзацкоманди СС, яка займалась цією справою. А батальйон «Nachtigal» жодного відношення до цих вбивств не мав. Якихось же «інших» українських частин у Львові не було й бути не могло.Це питання вдруге постало 1961-го року, коли німецький публіцист Альберт Норден заявив, що у Львові 30 червня 1941 року такі звірства чинили українці. Ця кампанія була спрямована проти міністра уряду ФРН Теодора Оберлендера, який у часи війни був причетний до формування українських батальйонів. Мовляв, ця людина заплямована у кривавих злочинах. Тим часом це був офіцер-фронтовик, який воював на Східному фронті, єдиним «злочином» якого була ворожість до комунізму. І жодних злочинів під час Другої світової війни ні він, ні частини, якими він командував, не вчинили. У мене є підстави стверджувати, що кампанія проти Оберлендера була ініційована з Москви, і саме за наказом Москви до неї приплели «звірства українців»… Сергій Грабовський: Якраз у той час — у 1961 році — в Україні почав набувати сили рух «шістдесятників». Це з одного боку. З другого — продовжувало існування націоналістичне підпілля. Лише один маловідомий факт: того року у Львівській області було винесено на засіданнях закритих трибуналів 40 (!) смертних вироків за «антисовєтську діяльність». Отож, треба було максимально дискредитувати українські національні сили в очах як світового загалу, так і самих підсовєтських українців.Віктор Каспрук: Ні для кого не є секретом, що вже минуло півстоліття після закінчення ІІ Світової війни. Треба сказати, що і 50 років тому юристи-міжнародники не менш ретельно працювали над питанням вини цих 1500 українців. І, крім того, якщо справжні військові злочинці переховувались під чужими іменами і не були доступні Феміді, то ці члени британського суспільства пройшли юридичну процедуру натуралізації, прожили стільки років доброчесними громадянами, і ось тепер раптом це питання постало.Нині на нашу державу чиниться тиск, особливо з боку проросійських сил, які домагаються повернення України в зону впливу колишньої совєтської імперії. Для цього треба, насамперед, послабити національні українські сили. І ніщо не є для такої антиукраїнської роботи кращим, аніж дискредитація цих сил на міжнародній арені. Звичайно, мине час, і ця кампанія буде визнана фальшованою. Але українській молодій незалежності буде завдано значної шкоди. — Таким чином ми підійшли до сакраментального питання: кому ж вигідна скандальна кампанія навколо дивізії «Галичина»?

Віктор Коваль: Буча, яка знялася зараз у світовій пресі з приводу «Галичини», сама по собі мене не дивує. Якщо хтось із вояків «Галичини» справді заслужив кару, хай буде покараний, хто ні — хай спокійно живе. Тільки ось що прикметно: лише Канада тричі розглядала на судових процесах так звані «злочини дивізії «Галичина». Це було у 1950-му році, 1984-му і в грудні 1986-го року. Всі ці суди щоразу приводили до висновку, що жодних воєнних злочинів за дивізією «Галичина» не було… У світі ми маємо друзів, але маємо і ворогів. Є певні сили, зацікавлені, щоб час від часу збуджувати хвилю світового обурення проти України — а не проти поодиноких українців, котрі зараз доживають свій вік в Англії чи в Австралії. І дуже прикро, що наші високі урядовці, та й Президент, не забезпечили себе помічниками, які допомогли б їм порадами у такій ситуації і дали гідну відсіч подібним кампаніям. Віктор Каспрук: На сьогодні на Заході все голосніше лунають заклики — якщо не засудити юридично, то, принаймні, дати історичну оцінку злочинам НКВД. Дискредитація вояків, які воювали на стороні українських визвольних сил, відволікає міжнародну громадськість від мільйонів енкаведистів, що сьогодні в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані за свої «подвиги» отримують підвищені персональні пенсії.Ми далекі від думки ставити крапку у цій історії. Тим більше, ми не збираємося захищати реальних воєнних злочинців. Але не може залишатися без належної відповіді чергова спроба оббрехати українців, звинувативши їх у всіх можливих і неможливих злочинах. Нехай це і зроблено «демократичними» методами.


Сторінки: 1 2