Голодовий геноцид в Україні - визнання та стала програмою дії групи большевицьких конспіраторів у Москві. Ця по...

Курсова робота - Голодовий геноцид в Україні

визнання та стала програмою дії групи большевицьких конспіраторів у Москві. Ця подія сталася в країні, до якої ніколи не дійшла ні велика Магна Карта 1215 p. в Англії, яка обмежила права короля, ні Ре-несанс - епоха культурного відродження в Західній Європі, ні Біл оф Райте, законодавство прав людини 1689-го року, внаслідок яко-го законодавча влада була перебрана парламентом в Англії, ні Ре-формація 16-го століття в Західній Європі, ні Велика Французька революція 1789 року та її великі гуманісти-просвітителі, ні Декла-рація незалежности 1776 року в Америці. Натомість, в Росії віка-ми існувала автократія і деспотизм. Бєлінський ще в 1847-му році пророчив, що "одним з най-більших інтелектуальних тріумфів нашого часу є той факт, що на-решті ми починаємо усвідомлювати, що Росія має свою власну іс-торію, яка не має нічого спільного з країнами Західної Європи". Ро-сійські большевики-марксисти визначили власну історію Росії, припасувавши до неї на ділі марксизм. І в той час, як марксова утопія, яка була закроєна, в першу чергу, для індустріяльної Захід-ної Європи - залишилась там і до сьогодні як академічний пред-мет для теоретичних студій, в Росії навпаки - вона стала офі-ційною програмою дії... Достоєвський, психолог російської душі, в повісті "Бесьі" писав: "Без деспотизму ще не було свободи, ні рівности, але в отарі повинна бути рівність. Ми уб'ємо бажання, ми пустимо пиятику, наклепи, доноси..., ми кожного генія згасимо в дитинстві... кожний член суспільства стежить один за одним і зобо-в'язаний доносить. Кожний належить всім і всі кожному... Всі раби в рабстві рівні... Наклепи і мордування, а головне - рівність" ("Бесьі", т. 2, ст. 97-98). Це і є та большевицька Росія, про яку Бєлінсь-кий говорив, що вона "має свою власну історію"... Большевики повірили, що людську природу можна пере-робити та зрівняти засобами грубої сили, відібравши в неї пра-во власності на засоби виробництва. Вони зігнорували незмін-ний принцип природи, суть якого полягає в тому, що не існує рів-них чи однакових людей, але є унікальність, відмінність характеру, яка відрізняє одну людину від іншої. Людина має інтелект, талант, свідомість, ідею, віру, амбіцію, особисту гідність та прагнення до волі. В той час, як матеріялістична догма марксизму розглядає лю-дину однобічно - з точки зору її шлункових потреб, відккидаючи її як складну духову особистість. Теоретиком і продовжувачем навіженої догми Маркса в Росії став Ленін, якого охарактеризував анг-лійський соціаліст, відомий учений, історик і соціолог Бертрам Рассел у праці "Практика і теорія большевизму" як уродженого ди-ктатора, впертого догматика, для якого марксизм є релігія; людину, сповнену класової ненависти, позбавленої будь-якого сентименту до особистої свободи і гідности людини, провідника насилля та кривавої революції. Для Леніна "терор є форма військової операції, який може бути застосований" тоді, "коли ворог не здається, його знищують". Чи це випадково? Ні, зовсім ні. Троцький у його "Істо-рії російської революції" писав, що "Ленін не був випадковим елементом в історичному розвитку, але продуктом всієї минулої іс-торії Росії". Отже, московсько-большевицький режимний вит-вір є не що інше, як композиція трьох взаємно доповнюючих компонентів: російської традиційної автократії, помноженої на марксову догму класової ненависті і боротьби, плюс необме-жений звірячий терор московського большевизму, переплете-ний із старим традиційним російським великодержавним націонал-шовінізмом-месіянізмом.

ІМПОРТ МОСКОВСЬКО-БОЛЬШЕВИЦЬКОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНУ

Марксизм-ленінізм з його деспотичним режимом не є витвором українського народу. Він з початку й до кінця був імпортований на баг-нетах окупантом з Півночі і нав'язаний Україні силою жахливого теро-ру та ціною мільйонних жертв і великої руїни. Московські большевики не знайшли ні теоретиків марксизму-ленінізму в Україні, ні свого опер-тя в становім хребті українського народу. Досить сказати, що на почат-ку большевицької революції в Росії, як це подає С. Діманштейн у його праці "Десять років національної політики партії"", Україна з насе-ленням близько 25 млн. мала всього 273 комуністів. Ця мізерна групка стояла по числу далеко позаду росіян, євреїв, поляків та прибалтійців. В основі своїй члени цієї ірупки були або російсько-большевицької орієнтації особи, або космополіти-інтернаціоналісти, які потім пішли під егіду Москви. Україна і Росія мали між собою лише два спільні фактори: обид-ві були сільськогосподарські країни. Обидві, на наше лихо, мали спіль-ні кордони. Що ж торкається історії нашого народу - нащадка Великої держави Київської Русіі, його культури, соціяльного укладу життя, світоглядової філософії, традиції та духовності і ментальності, які форму-вались незалежно від Росії впродовж багатьох століть, то тут між українцями і росіянами лежить глибока різниця та характерні від-мінності. Росія - країна традиційної автократії, в якій понад 500 років тому, далеко раніше, як Колумб відкрив Америку, був застосований ста-рий монгольський принцип абсолютної покори та рабської служби се-лянина володарю московського царства. Це була країна, в якій вже в 15-16 століттях була запроваджена кріпосна система, а на початку 17-го ст. селянин став цілковитою власністю дворянства. В Росії селяни ніколи не володіли землею як приватні власники. Земля належала "об-щині" ("міру"), яку народники вважали зародком майбутнього соціялізму. В Україні - навпаки. Тут віками існували сильні земле-власницькі традиції. Земля була власністю родини, яка передава-лась з покоління в покоління - у спадок. В Україні запроваджено кріпосну систему не з середини, як це сталось в Росії, а силою окупаційної влади Московії в кінці 18-го ст., себто на 200-300 років пізніше, ніж в Росії. Україна справіку є старода-вня хліборобська країна, про що свідчать розкопки городищ

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15