Голодовий геноцид в Україні - ще часів 3-го століття н.е. і раніше, в той час як на московських землях сліди хлі-бо�...

Курсова робота - Голодовий геноцид в Україні

ще часів 3-го століття н.е. і раніше, в той час як на московських землях сліди хлі-боробства знайдені на 700 років пізніше. Ось чому працьовитий хлібо-роб України був сповнений глибокої любові до своєї потом і кров'ю по-литої рідної землі. Вартий до уваги і той історичний факт, що після запровадження Москвою кріпаччини в Україні, в чотирьох губер-ніях, зберігся вільний козачий стан по селах аж до 1917 року. За да-ними петербурзької статистики 1805 року в Україні числилось 132 687 родин козачого стану, які ревно плекали українські традиції та були ко-лискою української культури і духовости. Слід також пам'ятати важли-вий факт, що кращі землі України були привласнені великими поміщи-ками-росіянами, німцями та іншими неукраїнського походження, чого в Росії не траплялося. Характерною рисою українського господаря-хлібороба був його "моральний консерватизм", в основі якого ми бачимо культ старших - шанобливе ставлення до батьків. Мати в родині була ото-чена пошаною і любов'ю, яка так палко оспівана в українській пое-зії, літературі і фольклорі, чого в Росії ми не бачимо. В громаді український селянин був рівноправним її членом. Його особистий інтерес поєднувався з потребами всієї громади. Своєрідний "кон-серватизм" українського хлібороба був наслідком природи, характе-ру його життя, праці, традицій, незалежних міркувань та його воле-любності. І, врешті, в Росії віками існувала автократія і деспо-тизм. В Україні зберігся сильний дух демократичних вольностей, особливо з часів козацької епохи. Глибока тяга до волі та си-ла християнського гуманного ідеалізму, які залишили в українсько-го трудового землевласника сильні та глибокі коріння. Цей гуманізм відображав природні тенденції української люди-ни, її умови життя та довкілля. Для прикладу я дозволю собі перекину-тись до Києва 1847 року. В тому році, як відомо, царська охранка про-вела жахливий погром Кирило-Методієвського Братства та виарештувала його провід: М. Костомарова, Тараса Шевченка, М. Гулака-Артемовського, О. Маркевича, В Білозерського, П. Куліша та інших. Вини-кає питання: чим жили та про що мріяли ті великі духовні провідники українського народу ? За браком місця, я лише зацитую окремі витяги з листів та записок деяких провідників того братства. Білозерський: "Христос відкрив людству рівність і братерство, але ті, що добилися влади, зґвалтували християнський закон і почали гнобити інших... На наших очах убивають найбільший дар Божий - народне життя з його духом, ідеєю і метою...". В цих словах іде мова про московський полі-ційний гніт в Україні. М. Костомаров у листах до Аксакова, редактора російського журналу "Современник", писав: "Відкрийте нам свій прин-цип. Або дійте заодно з Третім Відділом (тайною поліцією міністерст-ва. - І.С.), або шануйте право українського народу і не наказуйте йому мовчать на своїй мові і говорить на вашій. Дозвольте йому самому ви-рішувати свою долю, не накидайте йому уздечку на шию, щоб вести його, не віддавайте під суд українську літературу за її існування, і не за-суджуйте її на смерть за те єдине, що вона мала нещастє родиться на своїй землі по сусідству з Вами". В іншому листі - відповіді Аксакову, Костомаров пише: "Ви пишете, що знаєте Малоросію. Так, Ви знаєте наш край зовнішньо. Але Ви не знаєте глибини душі нашого народу. Ви не підозріваєте, що на дні її у кожного думаючого, не дурного украї-нця, спить Виговський, Дорошенко і Мазепа, і проснуться, коли насту-пить нагода... Не вірте, як Ви називаєте, "Южно-Русу", бо він Вам не вірить. Не розраховуйте на наш народ в тій мірі, в якій Ви підмітили його ззовні...". П. Куліш, в листі до того ж Аксакова, датованого 2-го жовтня 1852 року, писав, що гурт таких, як він, "тримають віру у свою будущність, яка за нашим глибоким пересвідченням не може бути од-накова з будучиною російського народу". Не кажучи вже пророчі слова Тараса Шевченка, що й ми "...діждемось Вашінгтона з но-вим і праведним законом..." Вдумаймось уважно в ці глибокого значення слова великої ідеї великих синів України, в їх світоглядову спрямованість, дух і доброзичливість; в їх одностайний протест до бездушного гноблен-ня українського народу Москвою; в їх заклик до всіх слов'янських народів до братньої любови, рівности між ними та пошани прав і національної суверенности кожного із цих народів, і ми виразно по-бачимо: перше, ту бездонну, незгладиму прірву між українським гу-манним ідеалізмом та безбожною матеріялістичною догмою Марк-са, проголошеною ним в Комуністичнім Маніфесті", як рівно ж і російським деспотизмом, який носив цілком заслужене ім'я "жан-дарма Європи". Друге, що український християнський ідеалізм був співзвучний не з марксизмом-ленінізмом, а з передовими ідеями гуманістів і просвітителів Західної Європи, і третє, що українські духові провідники свято вірили в український народ та його прийдешнє, вірили в Україну.

УКРАЇНА ВИБРАЛА СВОЮ ВЛАСНУ ДОРОГУ

Наміри імперської Росії створити одну єдинодержавну ідео-логію, культуру та націю через асиміляцію українського народу по-терпіли крах. В той час, коли в Росії спалахнули одна за другою дві революції, Україна вибрала не уряд Корейського в Росії і не Маркса-Леніна комунізм, а свою власну дорогу. "В душі україн-ського народу (як це віщував Костомаров. - 1.С.) проснувся Виговський, Дорошенко і Мазепа". Спонтанно творяться українські полки, серцем яких були сини українського села, на прапорах яких за-маячів клич "Україна або смерть" (п-к Чорношишликів). Провід Української Національно-визвольної Революції в березні 1917 p. проголошує Уряд України - Українську Народну Республіку (УНР). В столиці України Києві 10-16 червня того ж року відбувся Всеукраїнський Селянський

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15