У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Курсова робота - Голодовий геноцид в Україні
42
З'їзд, на якому взяло участь 2 200 пре-дставників села. З'їзд виніс ухвалу про передачу всієї землі в Украї-ні у власність селянам без викупу за максимальною нормою ЗО де-сятин на господарство. Сільське господарство мало бути оперте на сильних основах приватного землевласництва працьовитих хліборобів. Ухвалено також підготувати остаточний проект земель-ного закону до Установчого з'їзду республіки, який би відповідав інтересам усіх селян та Української держави. Український народ мав усі підстави й умови для квітучого життя, добробуту і свободи. Для цього він мав не лише працьовито-го трудівника-хлібороба, для якого земля була органічною части-ною його життя й любові, але й Богом даний скарб - багатющу зем-лю із казково багатими надрами. Україна з давніх давен славилась у світі як житниця Європи. Згідно з даними Центрального Статисти-чного Управління України 1922 p. Україна в кордонах 1919 року посідала 42 867 тисяч десятин орної, високої якості землі з насе-ленням 25 067 тисяч мешканців, із них 9/10-х були селяни. Жодна країна Європи, за винятком Російської імперії, не обіймала такої великої орної площі, як Україна. В 1910 році Україна (без Донба-су) зібрала 215 млн. центнерів зерна, себто 21,5 млн. тонн, що ста-новило 33 % загального збору урожаю величезної території Ро-сійської імперії, включно з Польщею, балтійськими країнами і Фін-ляндією, в той час, як територія посідала лише 1/29-ту частину всієї імперії. В роках з 1909 до 1913-го вивіз збіжжя з України в Росію становив пересічно 5,5 млн. тонн річно та за кордон 4 360 тис. тонн, що складало 46 % загального зернового експорту всієї Росій-ської імперії (всі ці статистичні дані взяті з праці "Географія України" Степана Рудницького). Навіть в жахливі роки революції та тривалої війни, за статистичними даними проф. Фещенка-Чопів-ського (1920), в 1919 році Україна мала 10 млн. тонн лишків, гото-вих до експорту. Великої уваги заслуговує продукція цукру, яка в 1914 році становила 116 385 100 пудів, себто 94,4% всієї цукрової продукції Російської імперії, та давала Росії понад 100 млн. золо-тих карбованців прибутку. В 1914 році на Україні було 237 цукрова-рень. З усієї загальної продукції Україна споживала лише 25 %, решта йшла до Росії та на експорт - за кордон. Не буду зупинятись і на багатющих запасах підземних скарбів України. Омину й промисловість, яка мала в 1914 році 3 401 фабрик і заводів.

УКРАЇНА – ЖЕРТВА КОМУНО-БОЛЬШЕВИЦЬКОЇ АГРЕСІЇ

Все ж, не судилося українському народові бути господарем на своїй благодатній землі. Комуно-большевицька Москва зламала своє визнання державної незалежносте України 17-го грудня 1917 року. В затяжних і кривавих боях з армією УНР московські переважаючі кількісно червоні орди, після третьої з черги агресії, дня 22-го листопада 1920 року завершують окупацію всієї України. Змон-тований в Москві та посаджений в Харкові фіктивний т.зв. Уряд Радянської Соціялістичної Республіки за наказом з Москви касує всі постанови Генерального Комісаріяту України, в тім числі й заборону вивозу хліба до совєтської Росії. В той же час Москва поспішно, силою революційного терору насаджує свій режим в Україні та одночасно провадить безпощадний грабунок всього українського збіжжя. Большевицькі газети в Росії в один голос затрубили: "Там, в Україні, нечислен-ні запаси хліба, стоги по п'ять років не молочені. Пшеницею коней го-дують, молоком свиней кормлять. Весь хліб мусить належати центру, себто Росії" (П. Феденко). По селах України творяться "комнезами" (комітет незаможних селян), які проіснували в Україні до завершення терористичної колективізації та народовбивчого голоду 1932-33 років. В той час, як в самій Росії "комбєди" (комітети бєдноти) були вже не потрібні і ліквідовані в 1920 році, комнезами в Україні викону-вали злочинну місію большевицької партії на селі: провадили т.зв. розкуркулювання заможних працьовитих селян, реквізицію хліба, худоби і навіть одягу, і то без будь-якої компенсації. Це був звичай-ний грабіж. А, найголовніше, сіяли бацили класової ненависти та анта-гонізму для знесилення і розкладу українських громад на селі.

УКРАЇНА ОКУПОВАНА, АЛЕ НЕ СКОРЕНА

Після поразки України у війні з большевицькою Москвою постало питання - покора перед окупантом чи подальша боротьба? І український народ вибрав останнє. Слова великого сина України Симона Петлюри, виголошені ним до козаків-воїнів у "трикутнику смерти", що "...за час трьохлітньої боротьби ми створили українсь-ку націю, яка на ділі буде активно боротись за свої права самостій-но і ні від кого незалежно жити й порядкувати на своїй рідній зем-лі", запали глибоко в серцях кожного думаючого українця, який в невимовне тяжких обставинах продовжував і далі, в різних формах, боротьбу з окупантом. Фон Клаузевіц - пруський генерал і мілітарний стратег - визначив кожну військову операцію як останню фазу війни, яка ста-вить за ціль гармонізувати політичні відносини між переможцем і переможеним. Якщо ж такі цілі терплять невдачу, то перемога стає безглуздою. Московсько-большевицький окупант та його комуніс-тична догма не знайшли ні політичної співгармонії з українським народом, ні будь-якого соціяльного грунту для прищеплення навіженої ідеї комунізму. Ось чому терор, підступність та необмеже-не ошуканство стали єдиною зброєю окупанта для запрова-дження свого режиму та утримання контролю в окупованій Україні. Доказом упертого спротиву окупантові є численні накази, розпорядження, інструкції ЧК, ревкомів, ревтрибуналів та уряду. Подамо тут лише кілька фактів, які говорять самі за себе. У квітні 1919 року, коли частина України вже була окупована большевиками. Пленум ЦК КП(б)У відзначав, що "хвиля кулацьких (селянсь-ких. - І.С.) повстань цілком


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15