ПЕРШИЙ БОЛЬШЕВИЦЬКИЙ ГОЛОД

В той час, коли грабіжницькі реквізиції збіжжя через запро-вадження непосильних "розверсток" лютували по всій Україні і для проведення яких були створені ".каральні загони" з частин оку-паційної Червоної армії, що були сповнені не лише звірячої класо-вої ненависти до селян України, а й дикої заздрости до українсько-го добробуту, і понад все пімстою за те, що український народ по-смів не тільки проголосити свою державну незалежність від "стар-шого брата", а й вести збройну війну з большевицьким агресором з Півночі, на Україну насунулась друга, вже природня, катастрофа - засуха 1921-го року. Україну скував перший большевицький го-лод, від якого загинуло близько трьох млн. українців. Це був голод забутий і прощений його винуватцям. Засухи не можна було запобі-гти, але життя людей можна було врятувати. Окупант ограбував до-щенту всі величезні запаси харчів, якими Україна диспонувала на початку 1920 року. Більше того, він очистив "під мітлу" всі не-доторкані громадські запасні фонди по селах, які завжди збері-гались спеціяльно в степовій Україні на випадок посухи чи якоїсь іншої стихії. Одначе, замість допомогового порятунку від голоду окупант наклав того року на Україну, зокрема пів-денні області, спеціяльний "продподаток", спочатку 117 млн. пудів, а в липні це число подвоїв. Цей безпощадний грабунок був детально описаний Іваном Герасимовичем в його праці "Голод в Україні", Берлін, 1922 та Г. Клейнау в його праці "Криза в Росії". Однією із багатьох різниць голоду 1921 року від великого і засекреченого народовбивчого голоду 1932-1933 років є той факт, що попередній голод був широко висвітлений, зокрема в міжнарод-ній пресі. За браком місця я наведу лише кілька епізодів тієї голодової трагедії. Представник Комітету Нансена 22 лютого 1922 року повідомляв з України в Женеву, що "вісім мільйонів лю-дей голодують на півдні України". "Бюлетень Українського Хрес-та - Голодним" 22 січня 1922 року повідомив, що в Білоцерківській волості Херсонського повіту голодує 90 % населення. Продподаток виконано на 97 %. Весь інвентар та одяг проміняно на хліб. Війсь-кові загороджувальні відділи відбирають від голодуючих обміняний за речі хліб по дорогах. В Херсоні тисячі трупів лежать не похова-ні. В Запорізькому повіті смертність несамовито росте. З'їдже-но все: котів, собак, різну падаль. Варять юшку з упряжі і си-рої шкіри. "Пролетарська правда" 10 травня повідомляє: "У Бер-дянську щоденно умирає від голоду 180-200 осіб. Шостого квітня закопано в яму ч. 1 - 1 799 трупів, в число 2 - 1 329, в число 3 - 1 079, число 4 - 479. Лишилося ще не похованих 348 трупів". В.А. Арнаутов у його праці "Голод на Україні і діти" пише, що у кількох губерніях вимерли всі діти до 6-7-річного віку. Сиріт 700 тисяч на Україні. В той же час газета "Nachrichtenblatt", число 18 за 5-те травня 1922 року, подає повідомлення свого кореспон-дента з Одеси, що туди прибувають із закордону пароплави з вантажем цитрини, помаранчі, фіги, вина, кокаїну та інших товарів, а з одеського порту вивозять збіжжя... "Коли описують війну, революцію та інші катастрофи, то все це дрібниці в порівнянні з жахом, що лютує по голодних селах Запоріжжя та загалом на Україні". ("Голод на Україні", Женева, 1922). І тут, для глибшого зрозуміння большевицького голоду, особ-ливо голодомору 1932-33 років в Україні, варто пригадати слова Енгельса, який сказав: "...Люди в першу чергу повинні їсти, пити, мати житло й одяг - раніш ніж бути в стані займатись політикою..." (Маркс і Енгельс, т. 2, ст. 127). Большевики застосували цю ідею Енгельса, сполучивши несамовитий терор з народовбивчим голо-дом як один із найбільш ефективних засобів для