ЗАПРОВАДЖЕННЯ БОЛЬШЕВИЦЬКОГО НЕПУ

Для врятування повного банкрутства комуно-большевицької системи Кремль змушений був шукати вихід з глибокої й небезпеч-ної кризи. Ленін зізнався, що селянське питання без сумніву розв'я-зане лише теоретично, що теоретична розв'язка проблеми є далека від практичної реалізації. На конгресі Комінтерну в 1922 p. він поставив питання: "Чому ми наробили дурниць?" 1 тут же, виправ-довуючи ці "дурниці", він послався на економічну відсталість краї-ни, низький рівень освіти, брак досвідчених кадрів та будь-який до-свід большевицької партії. Він не відкидав і навіть не ревізував застосування марксової утопійної догми у його відсталій країні, а, на-впаки, в розмові з Веллсом (Англія) твердив: "Ми мусимо бути го-товими до проби методу після методу, аж доки не знайдемо такого методу, що дасть найбільші наслідки" (G. Wells: Russia in shadow, London, 1921, ст. 33). Слова Леніна про пошук "методів" ясно віщу-вали, зокрема для українського народу, тривалий, затяжний та болі-сно-нестерпний конфлікт не лише з огидним і чужим большевицьким режимом, а й національним гнобленням України Москвою. Вихід з кризи большевицька Москва знайшла в проголошен-ні програми НЕПу (нової економічної політики) в 1921 році, яка деклярувала: Право вільного вибору селян обробляти землю приватне чи спільно. Право оренди на землю в держави чи селян. Реквізиції збіжжя в селян замінено податками в грошах і зер-ном, решту дозволено продавати на ринку. В 1925 році видано закон, згідно з яким надано право селя-нам на використання найманої робочої сили. Запроваджена система премій для зразкових господарств для заохочення приватної ініціятиви. Збільшено ціни на сільськогосподарські продукти, а на про-мислові навпаки - зменшені. Важливо підкреслити, що політика НЕПу надавала спеціяль-ні привілеї колективному сектору в сільському господарстві - звіль-нення від податків та надання великих кредитів державою. В Укра-їні було видано розпорядження про ліквідацію попереднього зако-ну, чинного від листопада 1921 року, про проведення політики роз-куркулення заможних селян на землі. Запровадження НЕПу - це не що інше, як вимушений, тимчасовий тактичний компроміс, вірніше, капітуляція большевиків в афарному питанні. Все ж в запровадженні НЕПу вони бачи-ли лише тимчасовий відступ - "два кроки назад - один вперед" в по-ввній надії на остаточну перемогу соціялізму. Запорукою такої віри була цілковита політична контроля большевицької партії, в тому числі і всіх "командних висот", себто індустрії, яка належала совєтській державі. Вони вірили також в силу своєї пропаганди, наси-ченої підступністю, ошуканством та явною брехнею, яка стала без-прикладною професією большевиків, опертою на погрози і терор. Так розпочалась нова непівська ера, яка, по суті, поставила вирішальне питання - "хто - кого?" "Хто скористається НЕПом, - говорив Ленін, - соціялізм чи капіталістичні елементи міста й се-ла?" Та довго не довелося чекати. Незабаром напівскасована приватна ініціятива показала свою невмирущу природню жи-вучість, яка поставила большевицький соціялістичний сектор перед лицем повної капітуляції і крахом. Наведемо лише кілька прикладів. В 1925 році суспільний сектор займав усього 1,2 % ор-ної землі, в той час, як приватні господарства збільшили орну пло-щу втричі! В селі появились т. зв. "куркулі". Середняк стає замож-ним (новим "куркулем"), а працьовитий бідняк - середняком. Про-дукція приватної роздрібної торгівлі т. зв. "непманів" вже доставля-ла 45 % всієї продукції на ринок. В партії з'явився жахливий переполох і паніка, яка викликала гострі дискусії та опозицію. Троцькісти, т. зв. "ліва опозиція" підняла ґвалт про загрозу т. зв. "куркуля", який, мовляв, зайняв монополію на зерновому ринку, та взагалі про відродження капіталізму Вони пропо-нують рішучий наступ на куркуля, розбудову тяжкої індустрії та орієн-тацію на т. зв. "перманентну" революцію на Заході. Бухарінці, т. зв. "права опозиція" виступила проти застосування "надзвичайних захо-дів" до заможних селян, проголосивши гасло "затухання класової боро-тьби" та збагачення на зразках продуктивного заможного селянства. То був час, за словами Сталіна, коли "новий шлях був сумнівний, партія майже перероджувалася, а революція на Заході не так бли-зько була..." (Й.В. Сталін, Питання ленінізму, Москва, 1945, ст. 275-276). Перед большевиками постала невмолима альтернатива: дати се-лянам свободу, що було б самогубством для комуно-большевицького режиму, або іти на надзвичайно ризиковану війну з селом, запроваджу-ючи силою терору рабські колгоспи. Настала остання фаза НЕПу. Большевики вже не вірили в рекламований ними принцип поступової та добровільної колективі-зації, опираючись на "зразок" та "перевагу" колективних госпо-дарств. Уже на 16-ій партконференції у квітні 1929 року Калінін за-явив, що хоч "большевики і провели під час революції "уравнілов-ку" на землю, але та "уравніловка" не усунула самого грунту в се-лян, із якого ростуть капіталістичні елементи". Отже, потрібно було вирвати у селян грунт та з грунту селян. В кінці 1927 року та на початку 1928-го спеціяльно були застосовані драконівські "надзвичайні заходи" до заможних селян в Україні, Кубані, Дон-щині, пропоновані раніше Троцьким, якого Сталін уже позбувся. Запроваджуються непосильні "плани до двору" зерном і грішми та позбавленням заможних селян "права голосу". Викачування хліба проводилось нещадними реквізиціями. Подібно, як це було в часи "військового комунізму", що викликало глибоке напруження на селі та призвело до падіння с/г продукції. Це був кінець НЕПу