Голодовий геноцид в Україні - і колискою на-ціоналізму, що український селянин буде відчайдушне боротись за сво...

Курсова робота - Голодовий геноцид в Україні

і колискою на-ціоналізму, що український селянин буде відчайдушне боротись за свою національну і соціяльну свободу. Ось чому в планах Москви Україна посідала спеціяльне міс-це. В додаток вище згаданих політичних причин Москва брала до уваги винятково важливе стратегічне становище України, вагу її економіки, природних та людських ресурсів. Московські можновла-дці завжди з підозрою і недовірою ставились до українського наро-ду. Вони ще добре пам'ятали, як Україна загородила їм шлях для обіцяної підтримки Бела Куну (агенту Москви), революції 1918 ро-ку в Мадярщині та грудневої револьти того ж року в Німеччині. Ле-нін вже тоді зарахував Україну до ворожого табору країн, які фактично були в стані війни з большевицькою Москвою. Рішення 16-ї партійної конференції ВКП(б) у квітні 1929 року про прискорення темпів суцільної колективізації по суті означало проголо-шення війни селянам, і в першу чергу українському селу, яка мала остато-чно вирішити питання "хто кого" всередині совітської імперії. Для большевиків цей крок передвіщав довгу і затяжну боротьбу, яка таїла в собі явно небезпечний політичний ризик. У зв'язку з такими обставинами Москва створила спеціяльну комі-сію при ЦК партії, яка розробила детальний стратегічний план трьох послі-довних і взаємодіючих фаз - одної тотальної війни прота українського села, включивши в той плян також Кубань, Донщину і Нижню Волгу. Перший і головний удар був скерований на знищення органіч-ного національно-духового проводу України, зокрема українського села, себто незалежно думаючої національної еліти, яка мала глибоке коріння в українському селі - джерелі особистої свободи та колиски українського на-ціоналізму. Прелюдією цього удару згідно з таємним наказом партії і уряду були такі заходи, як: 1) масовий обшук і конфіскація всієї прихованої зброї в кінці 1929-30 pp. в селах, як рівно ж і вилучення ліцензованої мисливської пальної зброї в т. зв. "соціяльно-небезпечного елементу" в селах; 2) запроваджено систематичну подачу сільрадами "політзведень" про політичний настрій в селах, зокрема подачу імен сумнівних антисовєтських елементів для ізоляції їх органами ГПУ. В цей же час спеціяльна увага буна приділена центром на організа-ційно-політичне зміцнення опори партії і совєтської влади в селах - партій-но-комсомольського активу та коомнезамів, ядром яких була різного роду де-клясована босота - кримінальний елемент, ледарі, сповнені ненависті, зазд-рості та жадоби до легкої наживи на чужому трудовому добрі. Одночасно розпочалися і масові арешти видатних діячів укра-їнської науки і культури як прелюдія до "пролетарського" судового процесу в Харкові у травні 1930 року. Судили провід СНУ-СУ Му на чолі з колишнім заступником голови Центральної Ради УНР, віце-президентом Академії Наук України академіком Сергієм Єфремовнм, якому суд виніс смертний вирок, замінений на десять років ув'язнення. Ре-шта 43 були засуджені на мученицьку каторгу повільної смерти. По суті то був суд над уенерівцями - ідейною самостійниць-кою провідною верствою нації, яка в умовах московсько-большевицької окупації тримала прапор УНР, сіяла самостійницькі ідеї та в різних формах готувала національні кадри для відновлення вільної, незалежної української держави, коли на це прийде слушний час. На цьому місці варто пригадати відомий "лист без конверта" академіка Єфремова, адресованого в 1918 році до Юрія Коцюбин-ського, керівника військовими справами большевицького т. зв. На-родного Секретаріяту в Харкові, який оголосив "скасування" Цент-ральної ради і уряду УНР в Київі та арешт всього проводу УНР. Виконання цієї постанови доручено керівнику судових справ Миколі Скрипнику. В "листі без конверта" Єфремов писав: "Нас ділить прірва, безодня неісходима, яка тільки може ділити большевика від старого українця..." (підкр. моє. - 1.С.). Він з гнівом осуджує тих українських боль-шевиків, які замість спільного виборення волі Україні"... кладуть що волю в домовину й важке віко пудовими набоями прибивають..." Таким був і таким залишився до останньої хвилини Єфремов - великий син України. Судовий процес над проводом СВУ-СУМу послужив сигналом до шалених масових арештів по всій Україні Тисячі кращих синів України: науковців, викладачів високих шкіл, учителів, агрономів, меліораторів, кооператорів, лікарів, студентів та інших свідомих укра-їнців пішли на смерть, ув'язнення та заслання. Слідчий Брук на допиті провідного діяча УНР Дурдуківського заявив: "Нам треба українську інтелі-генцію поставить на коліна - це наше завдання і воно буде виконане.. Кого не поставимо - розстріляємо". Україна зазнала неоціненної втрати. Саме тоді український народ втратив на довгі десятиліття своїх мислите-лів, національну духовість, свою правдиву історію. В моїй пам'яті назавжди лишились шляхетні постаті людей ви-сокої освіти і культури, глибоких українських традицій, полум'яних па-тріотів, зокрема учителів школи ім. Шевченка в Прилуках: Колодуба, Залущика, Юнака, Тарасенка Петра, Щербака, Терещенка та інших, які після арештів ГПУ зникли навічно... Пригадую, як понад 200 учнів ра-зом з батьками цієї школи організували протестаційний похід спочатку до тюрми, а потім до ГПУ (Соборна вул.), вимагаючи звільнення ареш-тованих. Виділена делегація з вимогами демонстрантів не вернулась. Військові частини місцевого полку разом з міліцією брутальною силою розігнали демонстрантів, а тієї ж ночі і на другий день були арештовані ініціятори. Пригадую, як одного із організаторів цієї демонстрації Івана Шептуна було засуджено на кару смерти в Лубнах.

РОЗГРОМ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (УАПЦ)

В цей час був завершений також і тотальний розгром УАПЦ, яку большевики обвинувачували як "націоналістичну", "контрре-волюційну" - складову частину СВУ. Пішов тоді на каторгу Митро-полит Липківський. Прийняли вінок тортур 32 єпископи УАПЦ, а разом з ними й тисячі священиків і сотні тисяч віруючих. В самому лише Києві було арештовано понад

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15