Курсова робота - Голодовий геноцид в Україні
42

1000 осіб, в тому числі 700 свя-щеників, із яких 48 розстріляно. У великодню ніч 19-го квітня 1930 року - ніч вироку жертвам СВУ, за ініціятивою того ж ГПУ, вірніше, комуно-большевицької пар-тії, був скликаний "Надзвичайний церковний Собор" в Києві, на якому була прийнята ухвала, яка голосила, що "віднині УАП Церква самолік-відується..." Таким чином диявольська стратегія зробила своє руйнуюче діло в Україні. На місці Божого вчення - "не убий, не украдь", вчен-ні почуття любові, великодушності, доброзичливості, щедрості, етики і чутливості - формується новий тип - слуг диявола, що оку-тав наш край плазунами, хамами, підлабузниками, донощиками (пригадаймо "героя" Павлика Морозова - запроданця свого батька), тип жадібного, підозріливого, фальшивого, брехливого і агресив-ного деспота й демагога - ідолопоклонника новому богу - дияволу і вбивці Сталіну та його яничарам. Ворог добре знав, що там, де домінує любов між людьми, там немає місця для тирана й тиранії, бо любов виключає не-нависть. Тиран і його вірнопіддані слуги також знали, що немає нічого легшого, як вчити ненависті, сіяти зло й антагонізм між лю-дьми. В ненависті він консолідує вірні йому кадри, тримає в страсі і покорі розсварені між собою людські маси. Так підступно, за допо-могою терору і обману він передав Жовтневу Революцію 1917-20 pp. "невсипущим" органам ЧК (Надзвичайній Комісії"), а в 1929-30-х pp. Другу (сталінську) революцію кривавим органам ГПУ (ДПУ). І якщо до 1929 року ще жевріла якась комуністична ідея й "уравніловка" в Комуністичній партії, то в 1929-30 pp. з'яв-ляється уже нове класове розшарування в совєтському суспі-льстві. Народжується нова привілейована пануюча каста на верхах і безвладна людська маса на низах. Смертельний наступ на українську інтелігенцію, діячів куль-тури і науки, як рівно ж і тотальний розгром Автокефальної україн-ської церкви був завершений за наказом влади, з одночасним запро-вадженням жорстокої цензури українського друкованого слова, іде-ологічних чисток наукових і публічних бібліотек, музеїв, знищен-ням національних та культурних пам'яток, і, зокрема, цілковите ви-лучення всієї т.зв. націоналістичної літератури. Ворог знав, що без своєї власної історії і культури рано чи пізно народ як нація бу-де приречений до загину і забуття. Як бачимо, сталінське питання "хто кого" всередині совєтської імперії вирішувалось не у вільному змаганні двох систем - при-ватновласницької і соціялістичної, а в умовах крайніх утисків пер-шої і всебічного заохочення і підтримки з боку влади соціялістич-ної системи. Все ж явне протегування з боку держави соціялістич-ному сектору не помогло. Вже в кінці НЕПу 1928 року цей сектор зазнав повного банкрутства. Чому? А тому, що "суспільство може розвиватись лише через його органічний ріст, а не штучний чи при-мусовий диктат" (Едмунд Берк, 1729-1797). Цей конфлікт двох протилежних систем перенісся і в середо-вище самої Компартії. Права опозиція, очолена Ніколаєм Бухаріним, обвинувачувала Сталіна і його кліку в запровадженні "військо-во-феодальної експлуатації селянства". Ключ реконструкції сільсь-кого господарства вони бачили в розвитку приватного господарства та у вільному ринку. Вони не вірили в класову боротьбу на селі та в ліквідацію т.зв. куркулів (заможних і працьовитих трудівників. -І.С.) як класу. Для того, щоб зламати неминучий спротив зло-чинним планам большевииького Кремля, треба було, перш за все, знищити політичну опозицію всередині самої Компартії. І це було здійснено шляхом масових терористичних партійних чис-ток, показових судів, чисельних арештів і розстрілів. Пізніше був розстріляний і теоретик правої опозиції Ніколай Іванович Бухарін. Так в 1929-30 роках Україна вступила в найтемніший пе-ріод своєї історії. В ці роки Сталін показав себе неперевершеним майстром інтриг і секретних операцій. Він зумів запровадити секрет-ну поліцію - ГПУ, як ніхто інший до нього. З притаманною йому жор-стокістю, без жодних людських почувань він зовсім холоднокровне приймав рішення щодо страждань та смертельних вироків мільйонам невинних жертв. Яскравим прикладом цього може слугувати лист Шолохова, автора романів "Тіхій Дон" і "Поднятая Целіна", написа-ного Сталіну в 1930 році. В тім листі Шолохов палко і до болю емо-ційно умовляв Сталіна припинити звірячі знущання і висилки цілих родин Дону і Кубані на заслання в далеку сніжну тайгу Росії. І що ж? Сталін з властивим йому сарказмом відповів, що він (Шолохов) не розуміється в політиці і радив йому не тратить часу та писати нову повість про героїзм будівників соціялізму... Так божевільний тиран зумів сконцентрувати у своїх руках неподільну владу над життям народів совєтської імперії. Знищив-ши провід національної інтелігенції і національної церкви в Україні, а разом і опозицію всередині Компартії, він тепер ого-лосив війну і селянству, зокрема українському селу - джерелу і колисці живучого українства. Гасло "ліквідації куркуля як класу на базі суцільної колективізації" було початком цієї війни на ділі, яке досягнуло найвищого апогею в кінці 1929-30-х роках. Ціла со-рокатисячна армія комуно-комсомольського активу України, 25-тисячників - відбірних комуністів "братнього" Ленінграда, а пізні-ше 10-тисячників із Москви були відправлені в українські села на допомогу ударним бригадам місцевих комуністів, комсомолу, ком-незаму та інших з дефадованого та кримінального елементу села, підпертих апаратом політвідділів машинотракторних станцій і вій-ськових частин ГПУ (ДПУ). Всі ці сили були кинуті для розтро-щення станового хребта українського села. Перший етап цього наступу, як уже сказано вище, розпоча-вся в кінці 1929 і в першій половині 1930 років. Бракує слів, щоб пе-редати той жах дикого насилля, який на той час окутав українське село. Масові грабунки, конфіскації й експропріяції набули в ті часи законно-го

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15