не були дотепер відомими (закон від 10.02.1919 року “Про добове членів Української Національної Ради”, закон від 11.02. 1919 року “Про розмежування компетенції повітових та окружних суддів в цивільних справах”, закон від 10.03.1919 року “Знесення конфіскати майна під час війни”, закони від 18.03.1919 року “Про позбування і обтяжування більших посілостей”, “та “Про вивласнення великих табулярних посілостей” закон від 14.02.1919 року “Про полегшу при іспитах учителів середніх шкіл”, закон від 15.04.1919 року “Про заборону чинностей які мають на цілі ударемнення виконання земельного закону”, Закон Диктатора Є.Петрушевича від 15.08.1919 року “Про відслужинину “;інструкція Диктатора від 2.01.1920 року “Інструкція служби жандармерії”; розпорядження Державного Секретаріату від 24.12 1919 року “В справі заведення постійної кур’єрської служби при Державнім Секретаріаті”, від 23.02.1919 року “Про спосіб складання стемпелевих та безпосередніх належитостей” від 11.02.1919 року “В справі примусового заряду підприємств і маєтків”,від 17.02.1919 року “Приналежний комендант жандармерії і його судовий референт”, від 20.03.1919 року “Про продовження реченців передавання”, від 4.04.1919 року “В справі підвищення поборів жандармів і мужви без рангів при державній жандармерії” від 1.04.1919 року “Про засуди смерті” та “Пояснення до розпорядку про доразові суди над цивільними”, від 13.02.1919 року “В ціли заосмотрення державнії фабрики мінеральних оліїв сирим матеріалом”, розпорядження Диктатора ЗОУНР від 26.06.1919 року “Про заборону самовільного друкування без цензури”, від 25.07.1920 року “Про організацію уряду для виконування державної власті в Західно Українській Народній Республиці в часі тривання повновластей Диктатора”, та від 30.08.1920 року “Колегія уповноважених Диктатора”, розпорядження Державного секретарства військових справ та Державного секретарства внутрішніх справ від 26.01.1919 року “Воєнні чинить би осіб, необов’язкових до військової служби”, розпорядження Державного секретарства внутрішніх справ, Державного секретарства військових справ та Державного секретарства закордонних справ від 16.02. 1919 “В справі перепусток і паспортів до подорожі цивільних осіб”, розпорядження Державного секретарства судівництва та Державного секретарства публічних робіт від 1.02.1919 року “В справі охорони наємців”, розпорядження Державного секретарства внутрішніх справ від 22.04.1919 року “Про поборювання хабарництва” та “В справі вирішення жидівських автономних прав в ЗОУНР” та ін.
Західна Україна поступово стає всеукраїнським політичним та культурним центром. У Львові друкували свої твори видатні українські письменники та вчені: В. Антонович, П. Куліш, М. Вовчок, М. Грушевський та ін.
У Галичині утворено перші українські політичні партії радикальну, національно-демократичну, соціал-демократичну та християнсько-суспільний союз, які ставили своїми програмними цілями створення незалежної української держави та возз’єднання всіх українських земель. Суспільно-політичне та культурне життя українців Буковини проходило аналогічно до життя українців Галичини. Галицькі українці мали вплив на всі політичні та культурні процеси серед українського населення Буковини. У Буковині протягом 1906-1907рр. було утворено національно-демократичну, радикальну та соціал-демократичну партії. На Закарпатті політичне та культурне життя українців перебувало майже під повним контролем угорського уряду. Існували лише москвофільські організації.
Автором проаналізовано також масові рухи за покращання соціально-економічного становища, які були поширені серед українського населення Галичини на початку XX століття. Також показано досягнення в галузі освіти та культури. Перед I Світовою війною українці вже мали 5 державних та 15 приватних гімназій, понад 3 тисячі народних (початкових) шкіл. У Львівському університеті було7 українських кафедр, виходило 66 періодичних видань в Західній Україні та 4 у Відні і Будапешті. Виходили великі наукові видання “Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка”, праці М.Грушевського та ін.
Удосвіта і листопада Львів повністю контролювався українцями, а на місь-кій ратуші замаяв синьо-жовтий прапор, встановлений юним стрільцем Степаном Паньківським. Надвечір на мурах Львова були вивішені звернення до населення і відозва Національної Ради про створення Української держави із закликом бра-ти владу на місцях та готуватись до скликання Установчих зборів з тим, щоб здійснити "вільний політичний, економічний і культурний розвиток народу". Укра-їнські військові частини і підрозділи стали ядром повстання також у Станіславі, Стрию, Коломиї, Бродах, Збаражі, Бучачі. У Дрогобичі повстали озброєні робіт-ники, у Тернополі, Бережанах, Козовін, Турці, Гусятині, Самборі, Яворові — се-ляни, організовані в загони. Отже, перехід влади до Української Національної Ради в Галичині відбувся, окрім Перемишля, досить швидко.
Народна революція переростала у війну за суверенність республіки та її за-хист від мілітаристських зазіхань щойно проголошеної (11 листопада) II Речі Посполитої.
ДЕРЖАВНЕ БУДІВНИЦТВО відкрити широкі можливості для розвитку поніве-ченого війною господарства, національного та куль-турно-освітнього життя краю, демократичних громадсько-політичних ініціатив. Уже 5 листопада у програмному Маніфесті Української Національної Ради де-кларовано загальне виборче право, рівність усіх громадян незалежно від віри, мови, стану чи статі перед законом, 8-годинний робочий день, соціальний захист людей похилого віку та інвалідів, охорону праці і громадський спокій, проведен-ня аграрної реформи.
У грудні 1912 року перед загрозою європейського військового конфлікту всі українські політичні партії Галичини і Буковини крім москвофільських заявили, що у разі війни між Австро-Угорщиною і Росією їхні інтереси співзвучні з інтересами Австро-Угорщини. Це підтвердила і створена 3 серпня 1914 року Головна Українська Рада, яка звернулася до народу з відозвою про набір добровольців до українського підрозділу австрійської армії, який отримав назву легіон Українських Січових Стрільців. Перша світова війна почалась для Австро-Угорщини невдало. Російська армія зайняла Галичину і була зупинена тільки в Карпатах. На території Східної Галичини і Буковини зайнятих російськими військами функціонувало окреме Галицьке генерал-губернаторство на чолі з військовим генерал-губернатором. Після вступу в 1917 році у війну США терези Першої світової війни поступово схилялись на бік країн Антанти. Роблячи спробу врятувати монархію цісар