Цікавими виявилися результати розкопок, проведених Василенком В. (1985, 1989) і Б. Томенчуком (1989р.). В різних містах було знайдено залишки трипільської культури шнурової кераміки, комарівської культури, поселення давньої Русі.

В урочищі Шаганівка було поселення, про що свідчать дані М.Смішко. Розкопано 20 курганів. Схожі поселення були виявлені і в урочищі Жолоби В.Василенком в 1968 році [22, с. 314]. Це свідчить про значний розвиток археологічних досліджень на території села Велика Кам’янка.

У 1840 р. у Львові опубліковано збірник польською мовою “старожитності галицькі”, де в окремій статті говорилося про залізні предмети. Залізні предмети зброї були виявлені у 1826 р. у могилі “серед лісу під час прокладання нової дороги з Коломиї до с. Велика Кам’янка. Автор дає графічні ілюстрації знахідки” [15, с. 26].

Перша письмова згадка про Велику Кам’янку відноситься до XV ст., а точніше до 1416 р. [18, с. 66] за одними джерелами, а за іншими до 1475 р. [16, с. 184] і входила до складу Коломийського повіту на 1 жовтня 1929 року [14, с. 230].

В народі село Велика Кам’янка вимовлялося “Велика Камнінка”. В давнину село називалось Кам’яне. Вважають, що назва села походить від власника села Немірка Зкамйонека або Камйонека. Однак із переказів місцевих жителів Зваричука Ілька Михайловича, Прусака Микити Васильовича, Барщука Федора Дмитровича відомо, що на одному із пагорбів села колись було містечко, яке було побудоване із каменю. Даних про зруйнування містечка немає. Може тому, що воно було побудоване з каменю, походить і назва Кам’янка. З часом, коли село розрослось і до нього було приєднано такі околиці як Горби, Пологи, Сухарів, Болота, Під’яблінки, Пеньки та інші, до нього було додано назву Велика.

Через село Велика Кам’янка, ще в період Галицько-Волинського князівства проходив “прясольний гостинець”, по якому купці із різним крамом відправлялись на Поділля і далі в усі кінці України. Це сприяло розвитку торгівельних відносин.

Статус міста Кам’янки відноситься до 1644 р. [20, с. 56] по одним даним, а по іншим даним до 1642 року [18, с. 66]. Місто Кам’янка вживається з радянських часів (1947), було зруйноване набігами татар і турків. Існування міста підтверджується назвою одного із пагорбів села, який називається "Містечком“.

Містечко навколо було обгороджене високим муром та глибоким ровом. Проіснувало воно до 1880 року. Коли за Обертином, в селі Гончарові була велика битва, молдавський князь Петріко зруйнував його вщент.

Факти про те, що Кам’янка була містом, свідчить і те, що в сільському саду ще й зараз знаходяться великі кам’яні плити із зображенням фігур чоловіка і жінки. Існує багато різноманітних версій, але точних даних на жаль немає.

На думку С. Пушика, назва село могла також піти від кам’янистого грунту, на якому виникло село. Ще за однією версією назву села дістало від назви річки Кам’янки – притоки Грушки [10, с. 67].

До села ще з давніх часів відносять ряд околиць і присілок Фатівці. Найвищою точкою села Велика Кам’янка вважають Містечок. За переказами та легендами Містечок належав одному багатому панові, який побудував на ньому великий замок, що був обгороджений кам’яним муром та ровом. За іншими переказами навколо містечка було велике озеро, що покривала більшу територію Містечка водою. Ще й тепер місцеві жителі впевнені, що це озеро може знаходитися під землею, де дзвенить чиста джерельна вода. Однак містечко довго не проіснувало, воно було зруйноване набігами турків і татар у 1880 році, а на його місці ще й досі залишилися великі кам’яні брили [40, с. 105].

Назва кожного кутка села Велика Кам’янка має свою надзвичайну цікаву історію. Щоб краще про них дізнатися необхідно описати про кожний із них зокрема.

Пеньки – колись на цій території ріс великий ліс. Пізніше цю територію забрали під населення і ліс змушені були вирубати, а на його місці залишилися пеньки. Ці пеньки невдовзі викорчували, а їх назва залишилася. Звідси і пішла назва кутка – Пеньки. За іншою версією Піньки – це хутір, що виник на пеньках. Згадується пді 1900 р. [41, c.13]. Ще й по сьогодні один дуб з того лісу залишився в садибі Івана Карп’юка. Приблизний вік цього дуба – 250 років.

Ще одне таке дерево – це стара престара груша, якій вже більше 250 років знаходиться у садибі Йосифа Зварчука, що у центрі села.

Підграбина – територія знаходиться біля лісу, в якому росли переважно граби. Біля нього були поселення і тому ця територія почала називатися Підграбиною.

Поліна – за переказами жителів села ця назва походить від прізвища Владислава Полянського. Це був дуже багатий пан, який і одночасно був дідичем Великої Кам’янки у 1900 році, а за іншою версією назва походить від місця, на якому він побудував собі хату – в лісі на поляні, а ще за іншими даними ця територія була великим полем, на якому випасали худобу і від цього величезного поля і пішла назва Поліна.

Горби – назва походить від горбистої місцевості на якій розміщена територія. Згадується під 1900 р. [41, c.13].

Залуг – територія, розміщена за величезним садом, що колись належав колгоспу, а тепер він поділений на окремі ділянки і розданий людям. Кругом цього саду розміщені поля і