Часи, які переживав наш народ після скасування кріпосного права, в якійсь мірі нагадують наш період історії. 1848 рік, незважаючи на болісні процеси на селі став наче спалахом в темряві XIX ст. Українці – галичани наче пробудилися до активного політичного життя. За австрійського панування життя на селі дещо лібералізувалось, стало демократичнішим порівняно з польською окупацією [26, с.33].

Починалося XX ст. Вік, який увібрав у себе щонайкраще, створене ліпшими представниками людства, та найжахливішою трагедією двох світових воєн, перевернули уявлення народів про вселюдські катастрофи та низість негідників від влади, що намагалися встановити порядок у світі.

На долю села Велика Кам’янка припали суворі і трагічні випробування.

Важко говорити про щось конкретне про стрілецький рух у селі.

Період І світової війни був вирішальною віхою в першій чверті XX століття для України. Зіткнулися дві імперії: Австро-Угорська та Російська, які кинули у вир війни поділений надвоє український народ: західняків та східняків. В ході національно-визвольного руху розпадається на ряд незалежних держав клаптикова Австро-Угорська імперія. Це сталося внаслідок Листопадового Зриву 1 листопада 1918 року. На західно-українських землях постала ЗУНР.

Починаючи з 1920 року на Великій Україні вже насильницьки згортається процес українізації і більшовики розпочинають нову фазу війни з українським народом для остаточного поневолення свого вільнодумства. Розпочинається насильницька колективізація, яка згодом приведе до голоду, власне голодомору, заборонено діяльність української автокефальної православної церкви та ін. На цьому тлі втрачає свої позиції лівий рух в Польщі, а значить і в Галичині. Набирає розмаху національний рух. Українські патріоти проводять свої політичні акції, в селах висипаються стрілецькі могили.

В селі Велика Кам’янка, як і в інших селах діяло товариство “Просвіта”, яке дуже прислужилося селянам для культурного розвитку, пробудження національної свідомості.

В ті часи в селі читали такі газети, як “Станіславські вісті”, “Українське село”, “Дзвіночок” та інші.

Та вже в 30-х роках для “Просвіти” настають важкі часи. Польська влада все більше посилює тиск на всі патріотичні організації. Вже ледь жевріє життя в сільських читальнях.

Для “Просвіти” найголовнішою ланкою була бібліотека. Тут односельчани діставали знання та освіту, де за символічно маленький внесок можна було стати його членом і отримувати необхідні книжки.

У бібліотеці відбувалися гарячі словесні баталії про економічні і політичні справи того часу. Гарно була оздоблена світлиця з портретом Т.Шевченка, Шептицького з синьо-жовтим прапором.

Другою не менш важливою ділянкою діяльністі просвітян села був аматорський гурток. Аматори постійно виступали перед односельчанами та глядачами сусідніх сіл. До речі, дозвіл на постановку вистави необхідно було брати у повітового старости. При цьому репертуар добирався з патріотичних п’єс, таких як “Наталка-Полтавка”, “Назар Стодоля”, та ін. День, коли в селі ставили п’єсу, був для селян урочистим та святковим. Після закінчення вистави співався національний гімн “Ще не вмерла Україна”. На читальні в такі дні вивішували синьо-жовтий прапор.

Ще одною ланкою “Просвіти” було спортивне товариство “Сокіл”, яке було створене 11 лютого 1894 року. Основну мету своєї діяльності товариство вбачало у залученні молоді до загальнофізичних вправ, занять з різних ігрових видів спорту, гімнастики, дотримання здорового способу.

Ще 1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу розпочалася ІІ світова війна. Весь Коломийський район з підлеглими селами опинився в руках більшовиків. Навесні 1941 року знову появилася загроза примусового вступу селян до колгоспу. Село змушене було давати своїх молодих хлопців до Червоної Армії.

22 червня 1941 року з боку Станіслава почулися глухі вибухи. Почалася Велика Вітчизняна війна.

Залишилося очікувати, хто буде черговим окупантом в нашому краю. Ніхто ще не знав, що ОУН під проводом Степана Бандери за кордоном подбала про формування уряду, щоб при зручній нагоді оголосити про незалежність Української держави спочатку у Львові, а згодом – на всю соборну Україну, наперекір владі, яка до кінця червня посіла в Станіславі.

Спочатку була надія, що німці в якійсь мірі будуть спиратися на українців у своїй боротьбі проти Сталіна і його імперії. Але німецький агресор, сп’янівши від легких перших перемог, не зважав ні на людей, які потрапили під його владу, ні на норми міжнародного права. Терор став інструментом для залякування населення дистрикту Галичина, та її усієї України. Сільська влада вела так само облік худоби і домашньої птиці, накладала контингенти і забирала збіжжя залежно від площі ріллі. Кожний хто мав корову, протягом року повинен був також здати не менше 800 кг. Молока або не менше 25 кг. масла.

В наслідок непосильного контингенту, що його наклав окупаційний режим 1942 року в с. Велика Кам’янка, як і повсюди в краї розпочався голод. Люди змушені були ходити міняти речі на продукти в інші села і області. Хто не сплачував накладеного продуктивного контингенту, карався часто смертю. Масові арешти і розстріли стали звичайним явищем, що випливало з політики окупаційного режиму, який вважав Україну колоніальним здобутком. Особливо сильно голод проявився на селі. За спогадами місцевих жителів в голодні роки люди жили важко, не було що їсти.