Висновки

Роблячи загальний висновок по всьому сказаному в даній дипломній роботі, ми переконуємось, що нічого в цьому житті не відбувається просто по собі, або як ми звикли говорити – “просто так”. Життя людини має як білі, так і чорні плями, як щасливі так і нещасливі сторінки. Адже мудро сказано в одному прислів’ї – життя прожити – не поле перейти. Це банальні слова, але це насправді є так. Відомо є істина, що кожна людина з’являється на цей світ, вона живе, творить, але в кінцевому результаті вимушена покинути його, хоче вона цього чи ні, але при цьому вона обов’язково повинна залишити після себе якійсь слід. Безперечно, що найкращим і найбільшим таким її “слідом” є наступне покоління. Отже, саме так виникає народ. Якщо замислитися над цими двома словами – людина і народ – то як багато можемо побачити між ними спільного. Для нас, як для істориків серед цієї різноманітності на першому місці повинен стояти такий об’єднавчий фактор, як “історія”. Що ж мається на увазі? Це дуже просто, адже, як історія життя людини, так і історія народу має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки, які ми повинні обов’язково не раз перегортати, адже той хто не знає історії свого народу, той не вартий майбутнього. Як це розуміти? А так, що усе те, нас оточує – то є наслідки минулих подій, а в тому що відбувається зараз, народжується майбутнє. А оскільки, саме в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його талант, то сторінки ці повинні особливо хвилювати і викликати почуття національної гордості. Немає на сьогодні, та й не було колись такої країни, історія якої б “текла окремим струмком”. Усі історії взаємопов’язані між собою і в сукупності вони складають єдину світову історію. Історія нашої держави не є в цьому виключенням, причому, як в першому, так і другому випадках. Адже прекрасно знаємо, що було в історії українського народу таке легендарне явище, як Запорізька Січ. Саме про цю, одну з найлегендарніших сторінок – козацтво і розповідається в даній дипломній роботі. Знайомлячись з нею, ми ніби переносимось в ті часи – 16-18 ст., коли саме існувала Січ Запорізька.

Отже, Запорізька Січ “Козаччина”. Про що говорить нам сьогодні ці слова? Не буде перебільшенням, якщо ми скажемо, що, окрім того, що це найлегендарніше минуле українського народу, це ще й також його святиня, синонім свободи, людської та національної гідності. І ми повинні гордитися тим, що мали таке явище, як козацтво, яке притягало до себе багатьох. Не залишалась осторонь і Європа. Ми бачимо, як натхненно дослідники працюють над виявленням хоча б яких даних, що стосуються козацтва. Були серед них і іноземні дослідники. Постає питання – чим же зумовлена така висока зацікавленість, що ж привертало увагу Європи до виявлення феномену козацтва? Відповідь на це питання криється ось в чому. Одверта і наполеглива боротьба за остаточне звільнення свого народу, це було те, що так імпонувало світові. Саме тому часи козацтва та козацької д-ви знайшли своє відображення в численній історичній і художній літературі. Про це можна прочитати в одному із розділів даної роботи. При цьому було зазначено, що чимало джерел того часу на жаль до нас не дійшли через об’єктивні причини. А тому ми змушені задовольнятися тим, що маємо. Зате історіографічної л-ри по даній проблемі є більше як досить. (див. Список). Саме з неї, а також із свідчень іноземців ми маємо змогу довідатися про українське козацтво, а головне про його збройну боротьбу проти турецько-татарської агресії. Зокрема, в даній роботі, я намагався був показати сам хід цієї боротьби, а також з’ясувати ті чинники, які сприяли досягненню успіхів козацтва в проведені військових бойових операцій. Серед них, ми на перше місце поставили військову майстерність. Саме вона і відіграла першорядну роль в успішному завершені військових походів. Не обминули ми поза увагою такі риси характеру козацького товариства, як мужність, відчайдушність, кмітливість. Не останню роль у поведінці запорожців відігравала і особлива філософія оцінки життя і смерті, яку вони висловлювали однією фразою: “ Смерті не треба боятися, бо від неї все одно не вбережешся”. Але щоб зрозуміти це, необхідно щоб душа палала такими пристрастями, як морська стихія. Для козацтва, у якого душа була саме такою, це було явищем зрозумілим.

Отже, міцна державотворча організація Запорізька Січ включала в себе справді демократичний устрій, беззастережну відданість народним ідеалам, тобто, те, на що звертала увагу Європа. Звідси, ось та зацікавленість козацтвом в Європі, яка постійно зростала, а отже, зростає і об’єм літератури, що було зумовлене об’єктивним ходом історичного процесу, а саме – успішною боротьбою запорозьких козаків з турецько-татарською загрозою.

Саме так, із маленького соціального дива, яке виникло в якості захисника, запорізьке козацтво перетворюється в історичний феномен, стає гордістю народу, притягальною силою для всіх обездолених соціальних елементів народу. І окрім тих джерел, і тієї літератури, яку