Тим часом, зміни стаються в Золотій Орді. Зокрема, десь у другій половині 14ст. вона починає занепадати, і в кінцевому наслідку розпадається. Після цього, в 15ст. виникає ряд ханств та орд, серед яких ми виділяємо саме Кримське ханство (1449р.). однак, уже у 1475році Кримське ханство стає залежним від Османської імперії.(це була держава, в яку протягом 14-16ст. перетворилась була Туреччина). Сталося це після того, як турки завойовують Крим.

Взагалі, після 1475р. становище на Україні надзвичайно погіршується, адже турки об’єднавшись з татарськими загонами починають здійснювати просування в глиб країни, плюндруючи міста і села й забираючи в неволю десятки тисяч людей [19,92].

Тоді перед усім українським народом та перед князівством Литовським, до складу якого на той час входили українські землі, постає проблема виживання. За її вирішення взялися з литовського боку повітові старости, адже оборона краю від ворога це був їх основний обов’язок і український народ – з українського, в особі найсміливішої його частини – козацтва.

Саме цей час, десь XVст. і вважається часом зародження українського козацтва , про що чітко вказують писемні джерела від кінця XVст. [29,95]. Спершу це були не дуже великі ватаги людей, які мешкали на кордоні з Диким степом і займалися промислами в степах. А починаючи з кінця XVст. кількість козаків стрімко зростає. Як наслідок, уже на початку XVІст. вони були вже у всіх прикордонних з татарами повітах.

Отже, першу причину появи українського козацтва ми з вами уже з’ясували, тобто, повторюся ще раз – турецько-татарська агресія, яка насувалась на українські землі.

Існувала ще одна причина. Справа в тім, що починаючи з 1430року Велике князівство Литовське все більше починає підпадати в залежність від феодальної Польщі, незважаючи на угоду, яка в 1385році була укладена між двома державами – так звана „Кревська унія” польський уряд все більше починає тиснути на литовців, і ті в кінцевому наслідку не витримують такого тиску. І у 1569році було проголошено утворення єдиної польсько-литовської держави – Речі Посполитої. Отже, Польща, таким чином, змогла добитися свого. І фактично, починаючи з цього року в житті українського народу сталося одразу дві зміни:

По-перше, більша частина українських земель опинилась під владою Польщі.

По-друге, на Україні після цього запанував справжній колоніальний режим. Причиною цього став земельний голод, який дав про себе знати у Польщі, і який поляки вирішили втамувати за рахунок України. Як наслідок, дуже швидко на Україні появилися великі польські латифундії [14, с.145], які звісно, без селянських рук не могли обійтись. Для підтвердження вище сказаного досить навести уривок із мемуарів французького інженера Гійома де Біплана. Ось зокрема про що він пише:

“Селяни тут надзвичайно бідні, бо мусять тричі на тиждень відбувати панщину своїми кіньми і працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу повинні давати відповідну кількість гусей, качок, курей, зерна перед великоднем, зеленими святами і на різдво. До того ж мають возити для свого пана даром дрова та й відбувати багато інших робіт, яких б не мали робити. Ще вимагають від них грошових податків. Одне слово, селяни змушені віддавати своїм панам усе, що тим лише заманеться вимагати. Але і це ще не все і пани мають безмежну владу не тільки над селянським майном, а й над їхнім життям”.

Отже, з вище наведеного уривку випливає, що тепер селянин ставав не ким іншим, як рабом, а це йому звісно ж що не сподобалося, тому, чимало українських селян тікає, просуваючись здебільшого на схід і південь. Як наслідок, уже за порівняно короткий час було сколонізовано середню і південну Київщину, Полтавщину. І вже у XV – першій половині XVІІ ст. козаками було заселено землі від Сіверського Дінця до Дністра, де вони й загосподарювали.

Отже, як бачимо, що з невеликої за своєю чисельністю ватаги, козацтво перетворилося на досить грізну силу, з якою уже тепер почали рахуватися. Логічним результатом розвитку козаччини на даному етапі є заснування на межі 50-60-х років XVІ ст. власної держави Запорізької Січі. Це було фактично те місце, де знаходився увесь цвіт козацтва.

На жаль, відомі на сьогодні джерела не дають нам відповіді на питання: де ж була Запорізька Січ у XV- першій половині XVІст.? Дещо багатшою стає джерельна база уже в дещо пізніший час. Зокрема, дослідник Нудьга Г., на основі опрацювання цих джерел відзначає, що однією з перших відомих Запорізьких Січей була  _Хортицька, що існувала у 1553-1557роках. Вона була створена при активній участі гетьмана запорізьких козаків Дмитра Вишневецького. Пісбя цього, Запорізька Січ ще не раз змінювала свою назву і своє місце розташування. Знаємо, наприклад, про Томасівську Січ, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Камянецьку, Олешківську, Підпільну. Та не це є головним, де знаходилась –чи то на острові, чи то на річці –Січ. Цікавим є той факт, що майже завжди вона розташована на ідеально укріплених самою природою місцях.

Тепер перед нами постає наступне запитання, на яке ми повинні обов’язково знайти і дати ствердну відповідь, тобто, що в такій великій мірі дивувало і змушувало іноземців звертати свої погляди в бік козацтва. Невже козацтво виступало як якась магічна сила? Щоб відповісти з точністю на це питання, потрібно сказати ось про що:

По-перше, козацтво з’явилося на литовсько-татарському „пограниччі”. Отже, виділилися умови життя козаків, і ці умови справили неабиякий вплив на всі способи буття козацького товариства, в першу чергу на саму