Розвиток церковного співу і церковні хори в Івано-Франківську.
В умовах духовного відродження українського народу та побудови української держави зростає роль та значення церковного хорового співу як невід’ємної складової загального культуротворчого історичного процесу.
Український церковний спів – це унікальне явище не лише в історії національної культури, а й у загальноєвропейському масштабі. Були періоди, коли церковний спів в Україні переживав блискучий розквіт, виявляючи високий творчий потенціал народу. Але були й спади, коли цей жанр духовної музики ледве жеврів по невеличких релігійних осередках, нагромаджуючи енергію для подальших злетів [7]. Процес розвитку цього важливого пласту національної культури був перерваний тотальною антирелігійною кампанією, яка продовжувалась впродовж всього ХХ ст. аж до здобуття Україною незалежності в 1991 році. Духовна хорова музика нації опинилась під загрозою повного винищення. Проте вона збереглася як елемент богослужіння і як вид мистецтва. Цвіт української інтелігенції, що опинився в еміграції, зумів примножити і науково опрацювати (О.Кошиць, П.Макаренко, М.Антонович, М.Федорів, А.Гнатишин та багато інших) те надзвичайно цінне надбання творчого відродження національної духовної музики в Україні і яке збагатило скарбницю світової музики видатними творами [2].
Композитори сучасності пишуть духовні хорові твори з врахуванням не лише традицій, набутих за довгий період розвитку жанру, але й використовуючи новаторські прийоми, характерні для сучасної музики (складну гармонічну мову, сонористичні ефекти, темброві фарби ...) [Там же].
У Станіславі споконвіку буяла церковна музика. На даний момент, за єпархіальними даними, у Івано-Франківську діють близько 18 православних і греко-католицьких храмів. Майже в кожному з них існує свій церковний хор.
В останнє десятиліття релігійне життя відродилося, набуло нових рис, покликало до життя забуті та заборонені духовні твори, які друкувалися, виконувалися в храмах і концертних залах міста [2]. Керівники міста й області від культури посилюють хоровий розвій в галузі церковного мистецтва, про що свідчать постійні творчі акції в місті – вечори, концерти, фестини духовної музики. Акція виявляє, що у місті формуються школи хорового співу, з’являються нові молоді регенти [3].
Хочеться зауважити, що майже всі церковні хори з’явилися порівняно недавно. Загалом, засновниками цих колективів стають викладачі та випускники кафедри співів та диригування Інституту культури і мистецтв Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, Музичного училища ім. Д.Січинського, дяки-регенти Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту УГКЦ …
Слід визнати, що більшість церковних хорів не мають репертуару як такого – лише беруть участь у службах. Та організація концертної діяльності посилює професійний рівень церковних хорів. Готуючись до концертів колективи збагачують свій репертуар духовними творами К.Стеценка, Д.Бортнянського, М.Вербицького, А.Веделя, О.Кошиця і інших композиторів, з’являються забуті колядки, щедрівки в сучасному звучанні [6].
Серед місцевих церковних хорів яскраво виділяються виступи хору Церкви Христа Царя “Кантемус”, “Осанна”.
Малим, але уже плодовитим є зерно, яке розсіває на ниві церковного хорового мистецтва дитячо-юнацький хор “Херувими” церкви Рівно апостольних святих Володимира і Ольги.
Особливої уваги заслуговує хор “Кредо” катедрального собору Св.Воскресіння, який вирізняється високою майстерністю виконання. Цей хор був заснований у лютому 1991 року, як продовжувач славетних традицій станіславського “Бояна”, який також співав при катедральному соборі. Славити Бога, приносячи цим скромну жертву на престіл Всевишнього, популяризувати найкращі зразки закордонної та вітчизняної духовної музики – таким є творче кредо хору.
Хоровий колектив, яким керує заслужений працівник культури України доцент Інституту культури і мистецтв Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Ж.Й.Зваричук, брав участь у богослужіннях у багатьох церквах Івано-Франківська, Чернівців, Тернополя, Львова, виступав з духовними концертними місіями в Україні і за кордоном. Скажімо, 1996 року хор побував у Німеччині, був учасником ювілейних святкувань 400-річчя Берестейської унії і концерту української хорової музики в Римі. Перше міжнародне визнання здобув у серпні 1996-го на фестивалі духовної музики в Угорщині. У квітні 1998 року колектив представляв українську церковну хорову культуру на святкуванні днів сх. Європи в м.Трірі (Німеччина). Цього ж року він став дипломантом міжнародних конкурсів, які проходили в Лланголені (Великобританія) і Кошіце (Словаччина). У травні 2000-го року хор знову побував у Німеччині, відтак – в Угорщині і Франції [5].
Така творча діяльність колективу показує, що розвиток церковного хорового мистецтва в Станіславі не обмежується місцевими вітчизняними рамками, але й вирізняється активною співпрацею закордоном.
Серед нещодавно створених колективів виділяється церковний хор при церкві Христа Царя монастиря оо.Василіан, який був створений в 2000 році за ініціативою випускника Львівського Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка Ігоря Дем’янця. Назва “Cаntemus” в перекладі з латинської означає – “Співаймо”. До складу колективу входять викладачі та студенти різних мистецьких закладів м. Івано-Франківська.
Крім того, що хор постійно приймає участь у богослужіння в церкві Христа Царя вагомою і почесною подією колективу була участь у Святій Літургії з Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ у м.Києві (червень 2001 р.). В грудні 2001 року на запрошення австрійсько-українського товариства та мерії міста Відня хор взяв участь у Міжнародному фестивалі “Advent - 2001” (Відень, Австрія). В березні 2002 року хор виступав у м.Ярослав (Польща).
Потрібно визнати, що без церкви та духовенства неможливо уявити собі розвиток духовного хорового мистецтва і церковних хорів зокрема. На удосконалення рівня мистецької вартості церковного співу та розвитку церковних хорів благотворно вплинула постанова Митрополита Андрея Шептицького сесії Собору 5 квітня 1941 року [4]. Цією постановою був ухвалений репетуар, що має бути основою співу церковних хорів – це збірники церковно-народних і літургійних пісень, зібраних і опрацьованих: А.