Вахнянином, В.Матюком, І.Кипріяном, М.Копком, І.Воробкевичем, О.Нижанківським, С.Доряндяком, К.Стеценком, С.Людкевичем, Й.Кишакевичем, а також Богослужебні пісні , поміщені в Ірмологіоні, Богогласнику, Гласопіснці І.Дольницького та “Напівнику” І.Полотнюка [4].
Вплив церковного співу є невимовним, бо має здатність зворушити в людині найглибші почування. Так, навіть св. Августин Блаженний зауважив : “Я плакав зворушений до глубини душі, чуючи гимни і пісні, співані в Твоїй Церкві, Боже” [1]. Слухаючи церковний спів ми не тільки отримуємо естетичну насолоду від прекрасного виконання, але і зцілюємося духовно.
Нині, в умовах національного відродження, Україна, вже вільна і незалежна, повертає собі розгублені в глибині століть духовні скарби. І серед них – церковний спів як один із найяскравіших проявів української музичної ментальності. Зроблено уже немало, але ще більше належить зробити у цій царині.
Використана література:
Августин Блаженний, Сповідь, кн. Х, ч. 23
Карась Г. Розвиток хорового мистецтва та вплив християнства на його становлення // Нова зоря. – 2000. – 23 серп.
Колядниченко В. Не закінчиться пісня Божої прослави // Західний кур’єр. – 2003. – 16 січ.
Про церковний спів. Декрет Львівського Архиєпархіального Собору, читаний дня 25 квітня 1941р. // Львів. – 2001.
Стефурак Н. Велика честь для Івано-Франківська мати такий хор // Галичина. – 2001. – 15 лют.
Хай хвалить Господа все, що живе! // Галичина. – 2003. – 16 січ.
Юрченко М. Український церковний спів // Галицьке слово. – 1999. – 6 серп.