У вітринах можна побачити театральні афіші до п'єс про опришків, тематичні конверти, марки, поштові листівки, значки, афіші до виставок історико-культурних матеріалів з нагоди відзначення 220-ї, 225-ї, 235-ї і 250-ї річниць загибелі Олекси Довбуша.

ОБСТАВИНИ ЗАГИБЕЛІ ДОВБУША В ЕКСПОНАТАХ.

Цей розділ експозиції відтворює обставини загибелі Олекси Довбуша з допомогою документів, схем, малюнків, а також зі слів найдавнішої ніс ні-балади про Довбуша "Ой Ію-ІІід гай зелененький..."

У вітрині демонструються документи свідчення космацького селянина Стефана Дзвінчука у Станіславівській міській Раді перед міською судовою лавою про обставини поранення ним Олекси Довбуша ввечері 23 серпня №45 року і лист губернатора Яблунівського ключа Йосифа Колендовського до коронного прокурора і посесора яблунівських маєтків Павла Беное, в якому описуються обставини загибелі народного героя, посмертне його четвертування в Коломиї.

Сумні картини поранення та загибелі ватажка ілюструють твориобразотворчого мистецтва. Г. Якутович зобразив сцену останнього прощання О.Довбуша із сестрою в с. Ямні перед походом у Космач Болісний момент поранення героя на порозі хати Стефана Дзвінчука відтворив художник Я. Пстрак (1990). Ліногравюра Г. Якуговича повертає нас до далекого серпневого вечора, коли бойові побратими Василь Баюрак і Павло Орфенкж повели пораненою Олексу з-під хати Стефана Дзвінчука до космацького лісу, де він, спливаючи кров'ю, перебув свою останню ніч.

Цей момент можна уявити також із первісного ескізу в глині до задуманого скульптором В.Борисенком пам'ятника "Довбуш, що помирає". Пам'ятник повинен був зображати богатирську постать героя і мав бути встановлений на місці загибелі Довбуша. Однак пізніше скульптор відмовився від свого задуму, мотивуючи це тим, що такі герої, як Довбуш, не помирають фізично, а на віки залишаються в пам'яті народу. На щастя, колекціонерові вдалося зберегти той первісний ескіз, який доповнює скульптурну довбушіану.

Фатальний ранок 24 серпня 1745 року, коли безстрашний Олекса був знайдений під лісом космацькою громадою, відтворений у картині І.Дмитерка. Смертельна рана завдавала нестерпного болю і на запитання опришок давав лише деякі короткі відповіді, а згодом назавжди закрив очі. Осиротіли опришки...

За наказом коронного гетьмана Йосифа Потоцького його неживе тіло привезли до Коломиї, щоб здійснити туг жахливий панський задум. Момент, коли мертвого Довбуша привезли до Коломиї під наглядом смоляків, талановито зафіксував івано-франківський художник І.Деркач.

За наказом Йосифа Потоцького частини порубаного тіла Олекси Довбуша на пострах селянам були розвішані в одинадцяти населених пунктах Прикарпаття. Цю сумну "географію" ілюстративно показано у схемі художника М. Гаталевича.

...Ось одинадцять невеликих скриньок, в яких зберігається земля з тих населених пунктів, де були виставлені, а потім зітліли останки порубаного тіла народного героя. Цю земличку любовно зібрав професор Володимир Грабовецький і тут же записав легенди про Довбуша. Над вітриною напис:

"Стань і задумайся... Вшануй пам'ять мовчанням, змов тиху молитву за праведну душу національного героя України Олекси Довбуша, єдиного в історії людства борця, тіло якого вороги порубали на 12 шматків і розвішали по містах і селах окупованого краю..."

Завершується цей сумний куток експозиції достовірним письмовим документом від 10 вересня 1745 р. — привілеєм коронної княжни Теофілії Яблоновської, даним Стефану Дзвінчуку, за яким він звільнявся від феодальних новинностей за вбивство Олекси Довбуша. Гак пани нагородили вбивцю за його чорну справу. Оригінал документа зберігався в родині Дзвінчуків до початку XX ст., а потім, здавалося, безслідно зник, Його копію виявив професор Володимир Грабовецький у фонді князів Яблоновських у рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника ПАН України.

Музейну експозицію збагачує малюнок вуглем художника Івана Остафійчука за мотивами найпопулярнішої і найдавнішої пісні-балади про героя "Ой по-під гай зелененький ходить Довбуш молоденький", в якій куплет за куп/летом оспівується прихід закоханого Олекси до зрадливої Дзвінки, смертельне поранення, його смерть та похорони на Чорногорі.

Картини художників Г. Якутовича та І.Кушніра, що також демонструються в залах, передають ту світлу атмосферу туги і сліз, яка супроводжувала прощання горян з улюбленим героєм.

Епілогом до музейної експозиції є розкриття подальшої боротьби опришків на Прикарпатті під проводом бойових побратимів Довбуша — Василя Ваюрака та Івана Войчука. Карти, живописні роботи відтворюють походи Василя Ваюрака, який ще 10 років (1744-1754), за свідченням старих актів, "стрясав" панів. Його було підступно спіймано і страчено в Станіславові. Зворушлива картина художника М. Ткаченка зображує засудженого ватажка, який перед стратою виграє на сопілці сумні верховинські мелодії.

Представлено в експозиції й іншого наступника Довбуша Івана Войчука, який, як видно із карти, розгорнув свою діяльність у 1755-1758 рр. на Прикарпатті, а влітку 1759 р. на запрошення козаків разом із найближчими бойовими побратимами перейшов у Запорізьку Січ. Звідти з січовим отаманом Гнатом Марущаком пішов на допомогу гайдамакам — боротися з окупаційною польською шляхтою. Па картині М.Ткаченка зображено саме той момент, коли Іван Войчук виступає перед козаками Запорізької Січі і закликає їх до .подальшої боротьби за волю.

Реферат

Івано-Франківський історико-меморіальний музей Олекси Довбуша