Мироненко С. В. Страницы тайной истории Самодержавия. Политическая история России I половина XIX века. – М.: Мочель, 1990. – С. 68.

здійсненню намічених реформ завадив сильний опір подавляючої частини дворянства. До перетворень прагнуло вузьке суспільне коло. Серед правлячої еліти перетворенням співчувала лише дрібна частина вищої бюрократії, хоча й очолювана царем. Єдине, що могло в цих умовах забезпечити проведення реформ, – це насилля уряду над своєю соціальною опорою. Але саме цього найбільше боявся Олександр І, тому і не наважився на їх проведення.

Відомий російський дослідник В. О. Ключевський причину безуспішності перетворень імператора вбачав в їх внутрішній непослідовності. Нові урядові установи були основані на законності. Але половина населення імперії залежала не від закону, а від особистого свавілля власника. Тому приватні громадянські відносини не були погоджені з основами нових державних установ.

А. В. Предтеченський досить позитивно розглядав прагнення Олександра до перетворень. Він відмічав, що неможливо розглядати політику уряду тільки по здійсненим заходам. Політикою також вважаються задумані плани, проекти реформ. Досліджуючи проекти конституції останніх років правління Олександра І, науковець прагнув доказати, що російський уряд ніколи не залишав думки про реформи „страхітливої будівлі”.

Тим не менше, відмовившись від реформ, самодержавство перейшло до реакції, яка почалась не з розгромом повстання декабристів в 1825 році, а декількома роками раніше. Сам Олександр І почав реакційний курс, а Микола І лише його продовжив. Замість конституції відбулася фактична передача всієї повної державної влади в руки улюбленця царя Аракчеєва А. А.

Вихід був знайдений, але для імператора він означав падіння всіх надій. Саме тут був початок тієї тяжкої душевної кризи, яка охопила його в останні роки життя. Ув’язнення в містицизмі, майже повне відсторонення від справ, безроздільне панування Аракчеєва і в кінці кінців рання смерть – такою ціною заплатив імператор за підготовлену їм перемогу реакції. Росія ж загубила реальний шанс реформувати відживші устрої і стати на рівень з передовими державами.