суб’єкт історичного процесу. На відміну від романтичної, народницька історіографія найбільшої ваги надавала дослідженню соціальної та побутової історії народу, який ототожнювався насамперед із селянськими масами. Якщо в романтичній історіографії переважав емоційно-психологічний підхід до минулого, принцип співпереживання, розуміння, фантазії, то народницька історіографія стоїть на засадах наукової історії, на принципах позитивізму. Для народницького напряму в українській історіографії притаманним було знецінювання середньовічної доби української історії – козацької старовини, дегероїзація козацтва, нехтування державницькими намаганнями та прагненнями гетьманських урядів і старшини.
Третій період у розвитку української історіографії охоплює кінець XIX – XXст. і в свою чергу характеризується утвердження державницької ідеї. На відміну від народників у державників центральною ідеєю стала держава. Саме держава є тим проявом незалежності українського народу. На відміну від романтичної та народницької державницька історіографія найбільшої уваги надавала дослідженню становлення та занепаду держави, зокрема держави яка постала в період Хмельниччини.
Для державницької історіографії провідною проблематики була тенденцією щодо “поглиблення” часів виникнення державної традиції в Україні – від доби Хмельниччини.
Представники державницької школи за основу взяли державу тому, що саме вона являється організацією політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним в інтересах цієї частини населення. А яскравим прикладом встановлення такої держави з усіма принципами, являлась держава Богдана Хмельницького.
Таким чином , протягом XIX –XX ст., українська історична наука зазнає помітних змін від романтизму і до державності. І кожен з напрямків по-різному ставився до історії, а зокрема до історії козаччини.
Список використаних джерел та літератури
І. Праці істориків ХІХ–початку ХХ ст.
Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.
Антонович В.Б. Моя сповідь: вибрані історичні та публіцистичні твори / Упор. О.Тодійчук, В.Ульяновський. – К.: Либідь, 1995.
Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей старне до уничтожения гетманства. – К.: Час, 1993.
Грушевський М. Історія України-Руси. В 11-ти томах, 12-ти книгах. – К., 1991-1997.
Дорошенко Д. Очерки истории Украины 1882-1951.-Мюнхен - Ною – Йорк –Торонто,1983.
Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.
Єфименко А.История украинского народа. –К.:Лыбидь,1990.
Історія Русів. Переклад І.Драча. – К., 1991.
Костомаров Н.И. Исторические производения. Автобиография. – К, 1989.
Крип’якевич І. Історія України. – Львів,1990.
Куліш П.О. Твори в 2-х томах. – К., 1989.
Липинський В.Україна на переломі. 1657-1659. Твори в 3 т. Т .3. Історична секція. – Філадельфія, 1991.
Липинський В. Студії. Том 1. – Київ-Філадельфія, 1994.
Томашівський С. Десять літ українського питання в Польщі. – Львів, 1929.
Томашівський С. Під колесами історії. – Нью-Йорк, 1962.
Томашівський С. Українська історія: старинні і середні віки. – Львів, 1919.
Томашівський С. Про ідеї, героїв і політику. – Львів, 1991.
Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. – Дніпропетровськ, 1991.
Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – К., 1990.
ІІ. Монографії та статті
Антонович В. В.Липинський і Д.Дорошенко //Український історик. – №3,4.
Ващенко Г.Д. Дорошенко (історик 1882-1951 рр.) //Визвольний шлях. – 1957. – Кн. 12. – С.1364-1371.
22.Винар Л. Силуети епох. Д. Вишневецький, М. Грушевський. Історичні розвідки. – Дрогобич, 1992.
23. Галаган В. О.Єфименко // Історія України в особах: XIX – XX ст. – К.:Україна, 1995. –С. 409-415.
24. Галушко К. Парадокси консерватизму В.Липинського // Київська старовина. – 2001. – №3. – С. 119-126.
25. Гердер И. Избранные сочинения. – М.,1959.
26. Гермайзе М. Драгоманов в українській історіографії // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – №. – С. 122-131.
27. Гирич І. Лицар української державності: нарис життя і діяльність історика Липинського // Архіви України – 1992. № 1-3.
28. Гуржий Л. Штрихи к портрету “настояшего історика” (о Д. И. Бантыш- Каменском) // Бантыш Каменской Д. История малой истории от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. – К.: Час,1993.
29. Грабовецький В. “Беру з тої криниці воду й беру та годі дна достати” (Про українського історика С. Томашівського ) // Галичина. – 1995. – 14 січня.
30.Дорошенко Ю. Взаєминовідносини церкви і держави у поглядах В. Липинського // Історичний календар. – 2002. – С. 187-191.
31.Державін В. Д. Дорошенко .Незвичайно вартісний передрук // Визвольний шлях. – 1959. – Кн. 4. – С. 466-468.
32. Дзира Я. Творець “Запорожской старины” // Український історичний журнал. – 1967. – С. 67-72.
33. Заболотна І. Іван Крип’якевич: формування світоглядних ориєнтирів. // Історичний журнал. – 2004. – № 1-2. – С. 40-50.
34. Замлинский В. Николай Иванович Костомаров-историк // Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобиография. – К., 1989. – С. 8-21.
35. Замлинський В. Бантиш-Каменські // Історія в особах: XIX – XX ст. – К.: Україна, 1995. – С. 23-31. .
36. Замлинський В. Батько і син Бантиш-Каменські // Київська старовина. – 1995. – № 1. – С.15-22.
37. Єкельчик С. В’ячеслав Липинський // Історія в особах: XIX – XX ст. – К.: Україна, 1995. – С.267-274.
38. Іваненко А. Дмитро Яворницький // Історія в особах: XIX – XX ст. – К.: Україна, 1995. – С.415-420.
39. Івасюта М. Іван Петрович Крип’якевич (до 80-річчя з дня народження) // Український історичний журнал. – 1996. – №9. – С.127-131.
40. Качкан В. Історіографічна спадщина С.Томашівського // Історичний календар. – К., 2005. – С.36-43.
41. Киян О. Життєвий та творчий шлях В.Антоновича // Український історичний журнал. – 1991. – №2. – С.71-76.
42. Кондратов Н. Осип Максимович Бодянський. – М., 1956.
43. Косачевская Є. Н.А.Маркевич. – М., 1987.
44. Кучер В. Державотворча концепція українських монархістів-гетьманців (Учення В. Липинського та ін.) // Розбудова Держави.