Курсова робота - Українська державність
32

виїхати хоч би як він називався". Були тут вояки з різних частин, селяни, міщани, давні студенти чи бурлаки, шляхта, навіть панове з визначених родів. Одні приходили для здобичи і степового господарювання, інші - для боротьби з татарами і лицарської слави. Нові козаки звичайно змінювали свої прізвища, щоб затерти своє походження і минуле. Молоді хлопці проходили час проби як джури і досвідчених войовників, хто до війська не підходив, того з Січі відсилали.
Всі козаки вважалися за рівних, звалися товаришами і мали ті самі права.
Запорізька Січі на думку М. Брайчевського, бере на себе функцію носія української державності і створює козацьку республіку з послідовним демократичним устроєм. (обрання на загально-козацькій раді гетьмана і старшини).
Особливістю суспільного устрою запоріжців була відсутність кріпосництва, рівність всіх членів козацької громади. Загальна козацька рада (коло) виконувала функцію законодавчого органу. Виконавча влада - коли в собі найомного отамана та старшини. На початку ХVІ-ХVІІ ст. Запорізька січ намагалася поширити свій суверенітет на інші українські землі і виступала альтернативно державними структурами Речі Посполитої.
Новий період української історії, період творення державної, розпочало повстання 1648р.
Що час нової Української Держави назрівав, це було політично ще від кінця ХVІ ст., як тільки козаччина почала виявляти сильніший розвиток. Вже Наливайко виступив із проектом створення окремої козацької території між Дністром та Болем, а одночасно Верешинський, польський єпископ у Києві, з проходженням українець із Холмщини, радив зорганізувати козаччину на Лівобережжі, під проводом одного з князів. Ці плани зреалізувала Запорізька Січ, що створила свою владу на широких степових просторах і звідки проводила самостійну політику, входячи у зв'язки з різними державами. Існування козацької "держави в державі" визнавав польський уряд, який намагався всіма силами її знищити. Зв'язків з козацькою республікою шукали різні політики Західної Європи. Зрозуміння державності зростало також серед міщанської інтелігенції - під впливом розвинутих історичних традицій. Українські владини з захопленням порівнювали козацькі походи на Чорне море з походами Олега, Ігоря, Володимира. Але тогочасна інтелігенція, що з такою енергією вела боротьбу проти натиску Польщі, ні зуміла підготувати основ власної державності: вона занадто була зв'язана з польським устроєм і власними державами категоріями не вміла думати. Державні фундаменти створили буйні народні маси, що не мали ніяких традицій, немали державних теорій, але тримаючи зброю в руках, йшли за власним інстинктом - творили свою владу. Козацькі самостійницькі устремління заломлювались і безнастанно, повстання за повстанням спливали прав'ю, але ці змагання поновлювались постійно з дедалі більшою енергією. У довголітній боротьбі витворився цінний державницький матеріал, що тільки чекав будівничого, який укрив би його для завершення будови. Цим будівничим став Богдан Хмельницький.
Богдан - Зиновій Хмельницький, який провів глибоку межу поміж добами історії України, поклав початок Української Козацької Держави, був найбільшим державним мужем. Що його будь-коли мала Україна, так характеризував його один з найвидатніших дослідників тієї доби, В. Лишинський.
Українська козацька держава (Гетьманщина) існувала з середини ХVІІ ст. по 1786 р. (з 1667 р. козацька автономія на території Лівобережної України у складі Російської держави). Очолював державу Гетьман, який обирався на загально-військовий козацькій раді. Мав вищу законодавчу адміністративну військову владу. В його компетенції: скликання загальновійськової ради (з кінця ХVІІ ст. - старшинської ради), здійснення дипломатичних відносин, керівництво фінансами, судовою системою, урядом. Останній обирався старшинською радою, членами якої були полковники і урядові особи. Усі посади в державності - від гетьмана до сотенної старшини були виборними.
Внаслідок визвольної війни 1648-1554 рр., яку очолював Богдан Хмельницький, козацька республіка виходить за географічні межі "Запорізьких вільностей", поширивши свою юрисдикцію на інші українські землі, остаточно формується як демократична держава з республіканським устроєм. Вперше на більшості українських земель протягом другої половини ХVІІ - кінця ХVІІІ ст. існувала держава, у якій знайшло своє втілення державне волевиявлення Українського народу.
Правничіми ж пам'ятками того періоду ми вважаємо "Березневі статті" 1554 р. визначали автономний статус Гетьманщини у складі Російської держави з гарантією вищої законодавчої влади, власного війська, фінансової політики, права та судочинства. До 30-х років ХІХ ст. в Україні діяло "Малоросійське право". В його основі - Литовський, статус 1566 р., який у 1728 - 1743 р. був модифікований у нову збірку "права", за якими судиться малоросійський народ. Однак цей кодекс не був санкціонований царизмом по причині його автономістської та республіканської традиції.
Не будучи визнаним, використався у судовій практиці України до 30-х років ХІХ ст., поки рішенням самодержавства на Україну поширювався чинність російського законодавства. Визначною пам'яткою української політичної думк та права ХVІІ ст. є так звана "конституція Пилипа Орлика" ("Пакти і конституція законів та вільностей Війська Запорізького"), укладена у 1710р в м. Бендерах гетьманом в еміграції П. Орликом, в ній була розроблена реальна модель незалежної української держави, заснованої на визнанні природних прав людини і права народу на свободу і державне самовизначення.
10 листопада 1764 р. указом Катерини ІІ було скасовано Гетьманство і створене Друга Малоросійська колонія на чолі з генерал-губернатором П.О. Румянцевим - адміністративний орган, залежний від царського уряду. У 1781 р. Лівобережна Україна поділена на Київське, Чернігівське та Новгород - Сіверське намісництва, с Слобідсько - Українська губернія стає Харківським намісництвом. У 1783 р. проведена реорганізація лівобережних козацьких полків у безмірній частини російської армії та запроваджено подушний податок (Кріпосництво).
З

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11