В 1445 р. місто одержало право на самоуправління і формальну незалежність - Магдебургське право.

В 1446 р. відкривається перший цех - кравецький.

В 1514 р. Під час селянського повстання під керівництвом Дьєрдя Дожі штурмом бул захоплений Мукачівський замок. За це місто було віднесено до бунтівного і выплачувало велику контрибуцію.

Після поразки Угорщини у війні з турками в 1526 р. Мукачево як її колишня власність переходить то до володіння турецьких васалів - трансільванських князів, то стає здобиччю австрійських завойовників. Літом 1567 р. австрийські завойовники, намагаючись захопити Трансільванію, вторглися на територію Закарпаття і майже повністю знищили місто, яке не раз було предметом суперечки між Габсбургами і трансільванськими князями.

Починаючи з 1633 р. місто і домінія стає власністю трансільванських князів династії Ракоці, володівшими ним 78 років.

В 1648 - 1649 рр. в Мукачеві побували посли гетмана Богдана Хмельницького, які в замку вели переговори з князями Дьердем I и Дьердем II Ракоці про спільні дії проти шляхетської Польщі. В 1656 р. був підписаний договір про дружбу і взаємодопомогу, але претворити його в життя не вдалося. Літом 1657р. при підбурюванні Ватикану польська шляхта, прагнучи відомстити Дьердю II Ракоці за його союз с Богданом Хмельницьким, розгромила Мукачівськую домінію і жорстоко розсправилась з городянами. Саме місто, крім замку, було разграблене і спалене.

На межі XVII и XVIII ст. Мукачево стає центром військових дій між куруцами - учасниками антифеодальної війни і національно-визвольного руху в Угорщинії в 1703-1711 рр. - і прихильниками Габсбургського панування - лабанцями. В 1703 р. зогони куруців під керівництвом князя Ференца II Ракоці з боями звільняють Мукачево, а пізніше - і замок від австрійських військ.

В 1711 р. по Сатмарській мирній угоді всі володіння Ференца II Ракоці переходять в руки Габсбургів. Жорстоко придушивши повстання, війська Габсбургів майже повністю знищили місто.

В 1728 р. Місто разом з домінією було подароване графу Шенборну-Бухгейму.

В 1848-1849 рр. Закарпаття підтрималоо буржуазну революцію в Угорщині. Мукачівці захопили замок, перетворений ще в 1872 р. у вязницю, і випустили вязнів. Були створені добровольчі загони, що боролися проти австрійських урядових військ.

До 80-х років XI століття в місті домінували цехові обєднання. З будівництвом в 1886 р. залізниці, що сполучала Мукачево з Будапештом, Кошице, Львовом, в місті виникають сприятливі передумови для розвитку промисловості і торгівлі. Вырастають невеликі підприємства легкої, мебельної, харчової промисловості. В экономіку міста проникає іноземний капітал. Тем не менше, стан нижчих прошарків населення було жебрацьким, про що свідчить масова еміграція закарпатців у США, Канаду, країни Латинської Америки. Тільки з 1890 по 1913 р. із Закарпаття емігрувало більше 100 тис. чоловік.

Походження назви "Мукачево"

Достоверных свидетельств о происхождении названия города нет.

По одной из легенд:

Когда-то очень давно, в незапамятные времена, у выхода быстроходной Латорицы из горных теснин на широкие просторы равнины поселился со своей ратью князь. Он приказал местным жителям строить замок, так как ему негде было жить. А князь был жестокий и своенравный. Он задумал построить замок, который стоял бы одиноко среди равнины и был бы со всех сторон неприступен. А такой горы поблизости нигде не было. И приказал князь народу насыпать одинокую гору на равнине. Тысяча телег, каждая запряжённая шестью волами, возили землю тысячу дней и ночей. И выросла гора, на которой построили неприступный замок. Много слёз, кровавого пота и великих страданий принесло это строительство труженикам. И место это, где народ подвергался нечеловеческим мукам, стали называть Мукачевом, а гору - Замковой горой.

По другой легенде:

На речке Латорице стояла водяная мельница, на которой перемалывали зерно и торговали мукой, отсюда и произошло название.

Джерела інформації

"Мукачево"
Л.И. Бурма, Л.М. Воинов, А.Н. Горшков / Ужгород / изд. "Карпаты" / 1978

"Советское Закарпатье"
Ужгород / изд. "Карпаты" / 1983

"По вулканическим Карпатам"
Э.А. Лазаренко / Ужгород / изд. "Карпаты" / 1979

"Karpatalja muemlekei"
Deschmann Alajos / Budapest / 1990p

ЗАМОК "ПАЛАНОК"

Древній замок видно, з якого б ви боку не наближалися до Мукачева. Овіяний легендами й бойовою славою, він увінчує своїми могутніми фортечними спорудами одиноку гостроверху сопку на довколишній рівнині.

Мукачівський замок - визначний воєнно-архітектурний пам'ятник середньовіччя - був збудований для охорони і контро-лю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут. Один із цих шляхів проходив через Верецький перевал і в сиву давнину називався Великими руськими воротами. Біля міста Мукачева він виходив у Середньо-дунайську низовину, з'єднуючи її з Східною Європою. Це був один з тих історичних шляхів, яким пере-селялися народи. Тут проходили, витісняючи один одного, гунни, обри, готи й багато інших народів і племен.

Про виникнення замку точних історичних відомостей немає. Гадають, що вже в ІХ-Х сторіччі на горі було невелике укріплен-ня, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Пізніше замість цієї фортеці тут збудували феодальний замок. За народними переказами спорудження його приписують руському князю Федору Корятовичу, володіння якого на Поділлі захопив литовський князь Вітовт. Корятович знайшов притулок на Закар-патті. У той час Закарпаття перебувало під владою угорських феодалів. Угорський король Сігізмунд, з яким Корятович був у союзі, у 1393 році подарував йому Мукачево й закріплені за містом володіння.

Князь Корятович перетворив Мукачівський замок у свою резиденцію. Замок являв собою квадратну жилу башту (дон-жон), розташовану на вершині гори. Пізніше цю башту називали старою баштою. Під нею Корятович наказав видовбати