Стара башта була обнесена сухим ровом і фортечною стіною з чотирма круглими баштами. Три з них збереглися до наших днів.

Після смерті Корятовича (1414 р.) замок протягом віків нале-жав багатьом володарям, серед яких були й короновані особи.

Час вносив свої поправки в архітектуру замка. Поступово за-будовувалася терасами вся Замкова земля-гора, висота якої ста-новить 68 метрів над оточу ючоюїї рівниною. Замкова гора - кру-та сопка вулканічного походження. Але в народних легендах вона фігурує як штучна гора, насипана в страшенних муках не-вільниками. Звідси начебто й пішла назва міста. Проте вихід ан-дезитових порід на її схилах та в основі бастіонів стверджує інше. Однак легенди правдиво відображають жорстокість феодалізму, оплотом якого на протязі віків був замок.

Навколо гори викопаний рів, що заповнювався водою. Його внутрішній берег обнесений дубовим частоколом, який називався паланком. Звідси й пішла назва замку "Паланок". За частоколом біля підніжжя гори жили майстрові. Вони обслуговували замок, а також брали участь в його обороні, якщо замок був у облозі.

Південним схилом гори до замку вела крута звивиста дорога. Пізніше, на початку XVIII сторіччя, на західному схилі збудували нову дорогу. Вона є й зараз.

На першій терасі знаходяться залишки приворітньої башти, спорудженоїпосередині сухого рову, через який був перекинутий міст. Друга тераса вища на 10 метрів від першої. На ній збудовано нижній замок. До нього від приворітньої башти вів підйомний міст„Коли міст піднімали, він закривав собою ворота. Підступило воріт нижнього замку охоронялися двома бастіонами, товщина стін яких 3,5 метра. На третій терасі розміщувався середній за-мок, обведений також сухим ровом. Через рів був перекинутий третій підйомний міст. Біля воріт височать два бастіони.

Від воріт до квадратного двору середнього замку веде вузький коридор, оточений дво- й триповерховими корпусами, які служили казармами для гарнізону. Напроти в'їзних воріт - одноповерховий будинок, в якому жив капітан фортеці. До речі, реставраторами замку тепер знесений. Біля цього будинку зліва знаходилась цистерна, куди стікала питна вода, що подавалася з колодязя. Справа вузьким склепистим тунелем вели сходи під одну з уцілілих башт Корятовича - на верхній замок (акрополь), що розташований на вершині гори. Сюди вів і потайний хід, вихід якого тепер замуровано. Верхня тераса підковоподібно забудована триповерховими палатами, утворюючи невеликий двір, відкритий лише з півдня в бік середнього замку. У цих хоромах жили його во-лодарі. З південного сходу до хоромів прилягала замкова церква.

У замку понад 120 приміщень. З них половина - житлові приміщення, а друга половина відведена під каземати й склади.

Кожна з терас на випадок проникнення ворога у фортецю могла захищатися самостійно. Головними оборонними засо-бами, крім природних, служили стіни фортеці і 9 бастіонів, де роз-ташувалась артилерія.

Протягом віків замок не раз зазнавав нападу. Але взяти його приступом воєнними засобами того часу було майже неможливо. У 1688 році після облоги, яка тривала два з половиною роки, замком оволоділи австрійські війська. Обороною керувала Олена Зріні.

Після капітуляції замок перебудовувався. У відповідності до вимог тогочасної воєнної техніки були знесені надто високі башти, які виступали наперед 5 служили хорошою мішенню для ворожої артилерії. Тоді ж зруйнували і стару башту. Від цієї пере-будови дужезмінивсязагальний вигляд замку.

На початку XVIII сторіччя знесли паланок і на його місці спо-рудили зовнішні укріплення, які обнесли ровом і водою. До наших днів від цих укріплень залишилися лише сліди.

Мукачівський замок відіграв велику роль у повстанні куруців 1703 року. Керував повстанням володар замку князь Ференц Ра-коці II, який став у 1707 році правителем Угорщини. Між ним і Петром І був заключений воєнний союз. Проте невдачі Пруського походу проти Туреччини в 1711 році не дали змоги Росії надати дійової допомоги повстанцям, і повстання після восьмирічної ге-роїчної боротьби було придушене. Замок перейшов у розпоряд-ження воєнного відомства. Князь Ракоці і його мати їлона Зріні останні роки свого життя провели у вигнанні.

У 1789 році замок перетворили у тюрму для політичних в'язнів. Її' в'язнем був учасник визвольного руху в Греції Олек-сандр Іпсіланті. Тут же томилося багато передових людей того ча-су. Серед них відомий угорський літератор Ференц Казінці й шість інших учасників змови проти габсбурської династії 1792 року. У замку до кінця своїх днів знаходився гвардійський капітан Ференц Рендль за замах у 1832 році на цісаря Фердинанда, відомий чеський композитор Іржі Ружичка, французький посол Каміл Турно, відомий австрійський історик та політик Йосип Гармаїрта багато інших.

В'язні Мукачівського замку знаходилися у страшних умовах. Заковані в ланцюги, у темних брудних казематах, що кишіли пацю-ками, мученики вмирали повільною смертю від голоду й тортур.

12 липня 1847 року Мукачівський замок відвідав видатний угорський поет-революціонер Шандор Петефі, який у своєму що-деннику зробив такий запис:"... Перетворений у державну тюрму, замок стоїть посеред рівнини на високому круглому пагорбі. На схилі пагорба вирощують виноград, не хотілось би мені пити вино з цього винограду. Мені здавалось би, що я п'ю сльози в'язнів".

15 березня 1848 року в Угорщині почалася буржуазна рево-люція для завоювання національноїнезалежності. Революційне на-строєні народні маси Мукачівщини 2 травня 1848 року звільнили з казематів замку політичних в'язнів. У честь цього на півкруглому бастіоні замку була посаджена липа - "дерево свободи". Липа росла і тільки ураган 21 липня 1960 року звалив старе дерево.

Після придушення революції замок