На жаль, не збереглася шабля, яку Турул колись тримав у дзьобі.  

По матеріалам книги Йосипа Коваля "Ужгород відомий і невідомий"   |

Легенда про Білу Діву

Відвідувачам замку екскурсоводи обов'язково розкажуть про "відьм'ячу яму" (тут начебто колись тримали жінок, яких звинувачували в відьмовстві) та про Білу Діву.  

Отже, в XVII столітті володів замком капітан Другет. Слава про красу його доньки ширилася Закарпаттям і досягала навіть чужих країв.

Польські війська князя Любомирського смерчем неслися по краю, підбираючись до Унгвара. В місто з таємною місією направився один з польських шляхтичів. Невідомо, як так сталося, але юна донька Другета закохалася в поляка і видала йому всі замкові таємниці.

Коли розлючений батько дізнався про зраду доньки, він наказав замурувати її живцем в замкову стіну. З того часу душа дівчини немає спокою, блукаючи ночами замковими коридорами білою тінню і шукаючи порятунку.  

Дійсно, за Середньовіччя був поширений звичай замуровувати людину живцем в стіни фортифікацій - начебто це посилювало обороноспроможність фортеці. А так як мури навколо Ужгородського замку будувались в період 1653-1658рр., саме в час польської навали, хто його знає... Може, й має ця легенда якесь підгрунтя.   |

Військовий епізод з 1644р.

Дивні звички на кшталт замуровування людей живцем навряд чи допомагали охоронцям твердині при облогах замку, які траплялися досить часто.

Особливо часто - в XVI-XVII століттях, коли Закарпаття стало ареною боротьби між протестантськими князями Трансільванії та католицькими представниками імперії Габсбургів.

Так, в 1644 р., коли війська володаря Мукачівського замку Дьєрдя Ракоці І (1591-1648), очолювані каштеляном замку Яношом Баллігном, підійшли до Унгвара, Янош Другет, господар твердині, втік до Польщі, а його дружина Анна Якушич сховалася в замку Єсенев (сучасна Словаччина). Обороною фортеці змушений був керувати каштелян Іштван Дуку. Тоді мурів, що оточують замок зараз, ще не існувало, Хитрий Баллінг, захопивши місто, наказав звести земляний бастіон і встановити на ньому гармати. З них по вікнах і стінах унгварського палацу велась така стрілянина, що захисники не змогли відповісти навіть єдиним пострілом. Коли ворота замку мали от-от впасти, Дука попросив миру... Всіх, хто залишився в фортеці, заставили присягнути Дьєрдю Ракоці.   

Ужгородський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: ,

[] Перші згадки про замок

Ужгород. Ужгородський замок.

Відносяться до дев'ятого сторіччя, як до зміцнення на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час мав вид дерев'яної , що складалася з і частоколу. Тоді, в кінці IX століття, ця територія була заселена слов'янами, що звали себе . Тут було князівство, на чолі якого стояв князь . Літописець «Геста гунгарорум» зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали , населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис року: «Пришедше от востока () и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту». Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. ХЩ), Мадярська орда була численною й захопила , спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем — на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Альмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського  — фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі .
В кінці Х-го — на початку ХІ століття, коли рівнинна частина підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через перевали в низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела ІУ наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.

[] Епоха Другетів

Ужгородський замок. Бастіон Франциска.

У році, після того, як італійські брати допомогли королю Карлу Роберту, з нової династії Анжу, придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.
В період, коли замок знаходився у володінні роду Другетів ( ? роки), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані, головним чином, появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено певну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимуровано більш міцні стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбовидний , висота якого досягає 10-15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю. Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північної сторони масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільовидний бастіон. В плані замок був неправильним чотирикутником — це зумовлено