І так розпитуючи дід Павло Іванка дійшов до Панського палацу. Зайшовши до Пана дід Павло з Іванком уклонився тай питає ясно вельможний Пане чого старого покликали?

Ти діду знаєш цего хлопця? Його то ні а його Батька то добре знаю. Ми з Василем Гладчуком разом у окопах чотири роки про були: але що він тепер щось звехнувся, та вінже інвалід Війни Він має добру пенсію! а ось бачити діти ходять голі тай голодні. а хлопчик виджу що цікавий хоче й допомогти мамі тай своїм сестричкам і братикам. То візьміть його Павли до себе нехай Вам допомагає, бо ви вже не однократно просили дати Вам допомогу. Ось Вам іє допомога.

Ой дякую Вам ясний Пане а як що до його платні? як буде добре працювати то буде одержувати таку платню як і ти. Ой дуже дякую Паночку упавши на коліна став міцно цілувати Панські чоботи та змочив їх своїми ще дитячими слізьми. погладив Пан по русявій голівці Іванка тай також скрізь слизи сказав іди хлопче працюй а скривджений небудеш. Ітак Іванко почав щиро працювати чим й став до вподоби пану Янчевському тай одного разу покликав пан Іванка тай каже слухай Іванку ти є гарний хлопчик якщо ти перепишешся на Поляка то я тобі дам грошей тай тай віддам тебе до Польської школи а потім до гімназії; а Іванко відмовився від зради своєї нації, тай сказав що його мама буде сварити за те що він відречеся своєї віри і нації, що то є великий гріх, коли покидати свою віру, а тим більше націю. Тоді пан сказав що ти добре подумай а потім прийдеш і даси мені добру надіюсь відповідь, і станеш шляхтичем а не Іванком. Порадившись Іванко з сусідом Петром Шкільним, розповів йому все що казав пан а Петро й каже краще бути простим селянином і українцем а ніж зрадником шляхтичем. Ці Петрові слова залягли в душу хлопцеви і почав Іванко частенько заходити до Петра а той все більше став розказувати про те як козаки воювали з Поляками ы як польські пани знущалися над нашим народом.

Якто зустрів пан Іванка тай питає?що ти надумав? А Іванко й каже нехочу я ясний пане грішити щоби не піти до пекла, краще буду доглядати ваших кроликів тай не буду грішити, а у Вас працювати то не є гріх, бо я роблю добру справу а Бог за добро нагороджує а як робити зле то карає і так відчепився пан від не письменного бідного хлопця. Сказав пан шкода що ти так думаєш Іванку бо я для тебе нехотів зла я хотів щоби ти вийшов в люди ну а якщо ти нехочеш то все одно годуй панських кроликів а про нашу бесіду нікому некажи.

Так Іванко й дальше працював у панському дворі, годуючи панські кролики, та у вільний час заходив до свойого сусіда а той розказував Іванкови про усякогорода подій у світі, та читав книжки, якто одного разу питає Іванко а як Ви навчились так гарно читати! А Петро йому каже як що ти захочеш то Я й тебе научу читати та писати якщо можна то ябуду дуже радий тому я також хочу читати та писати так як Ви. На другий день Іванко прийшов уже до свойого сусіда та приніс олівець та чистий папір бо зошита немав защо купити, тай каже, Вуйку Петри я приніс олівець і папір бо немаю на зошит грошей, нічого що не зошит поки що будеш навчатись писати букви на простому папері, а як вивчиш на пам'ять усі букви то тоді будемо з них складати слова. На нині я тобі дам вивчити десять букв, якщо ти їх вивчиш то завтра, я ще тобі дам решту алфавіту. Іванко на радощах побіг щоби на завтра бути готовим, а ранком пішов до роботи та показав дідови Павлови та розказав усі букви. Старий прочитав та дописав решту буквів та розказав як кожна називається, а вже