Приїхавши додому вечером я застав у нас вдома цікаву річ як тільки звернув я на подвір’я тут мене зустріло клацання автомата і три не голосних слова стріляти буду! Я як звичайно спокійно відповів свій господар дому а вірніше його син, ту зразу підійшов другий стійковий та й питає Ви друже куди йдете? А я й кажу додому, то якщо ваша ласка то заведіть мене до хати, там напевно ті хто у мене в хаті давно чекають на мене, а увійшовши на подвір’я наш борук так звали ми нашого доброго пса, почав гавкати і я тільки відозвався до него він зразу почав леститись і підійшов та погладив його якби подякував за вірність той кажу до стікового ну що господар чи ні, а він каже лиш незнаємо? І я поплескав його по плечу та й похвалив за увагу та добру службу подався до хати у хаті я зустрів самого холодного і його брата Ярослава, надрайонового провідника Тура, повітового провідника СБ та ще двох мені незнайомих. Привітавшись з гостями я розказав їм про те як мене зустріли стійкові похвалив їхню службу та запитав у Холодного чим викликана така надмірна велика честь? Що ви до нас загостили, а він каже а що хіба так просто по старому знайомству не можна прийти у гості? Ні що ви ми я думаю будемо дуже раді що ви не забуваєте своїх, хоч і в трудний та складний час, таки відвідуєте. Правда що коли я прийшов то усі сиділи за вечерею тому що у нас завжди так було що як що хтось приходи то так його не відпускали щоби не дати щось з’їсти. І вже тоді за вечерою Холодний каже ми їдемо по перевірці одної з справ у станиці там щото занадто розпустились тамтешні місцеві провідники відносно дисципліни а також конспірації що уже люди звернулись до нас щоби розібратися з ними. Правда якщо не секрет то звідки йдете запитав мене Холодний, а я й розповів йому про те де й чому я там був та про нашу бесіду з Отцем Василем з тихенька розповів я йому про наші взаємини з Пастушкою та проте як вона мені багато допомагає у підготовці до вступу на навчання.

Тай ще Холодний розпитав як проходить моє вчителювання або сказати викладацька робота, та як діти ставляться до мене, і все розказав і про то що я у дітей завоював велику симпатію що я не початку навчально години витрачаю хвилин п’ять-шість на веселі бесіди а після того починаємо свій навчальний предмет і тоді усі діти із зацікавленням та охотою працюють над заданим їм матеріалом а що де незрозуміло та я завжди поясню чи то на дошці чи комусь з дітей особисто у зошиті, і діти як що комусь щось незрозуміло то вони сміло без вагань запитують, бо я пояснив що якщо щось не зрозуміло то краще запитати ніж опісля викручуватись і говорити не правду, та й незнати матеріалу і через таку відвертість з мучениками я підняв навіть досить рівень навчання. Потім ще розпитав мене Холодний чи давно я зустрічався зі станичним та як там справи у юнацькому районі і я проінформував його про кожну станицю зокрема. Він подякував за інформацію та за вечірню гостину побажав нам щасливої та плідної праці на нашій як підпільній так і викладацькій нивах. Та вирушили у дорогу так само по своїх невідкладних справах.

А ми ще довго в кругу сім’ї говорили про ріжні як домашні так підпільні речі. Батько зокрема сказав щоби я був у всіх випадках особливо пильний дуже обережний, а я пояснив хоч він і сам добре знав усю ситуацію в організації тому що він уже був не новичком у тих справах тай я сказав що добре що юнацтво тимчасово розпустили, хоч і ціла сітка на рахунку в ОУН. Повернувшись до праці як звичайно зустріли діти дружно весело й гамірно а завідуючий каже мені, слухайте Михайло я вам просто завидую що вас так діти люблять, горнуться до вас, скучають за вами! Якщо на семінарі чи то у якому відрядженні, коли вас немає то так і чуєш а що нині Михайло Володимирович не буде, а він казав що щось гарного нам розкаже. Пливли години, дні й неділі, а НКВД з яничарами творили свої чорні діла, робили облави, арештували, гнали до колгоспу, виводили людей, дерли позику,