З допомогою добрих людей майже самотужки вивчив програму за початкову школу та став письменною людиною. Та завжди казав що світ не без добрих людей, а головне потрібно захотіти, та знайти цих людей. Шлях мойого підпільного життя та діяльності, почався із часу відродження Закарпатської України. Тоді на допомогу Закарпаттю йшли добровольці з Галичини, з Волині , і взагалі сказати що із цілої Західної України, і нетільки західної. Взагалі тоді ОУН зі своїх рядів добровільно посилала самих відважних та досвідчених воїнів підпільників котрі у повному боєвому виряді по зв’язку ОУН проходили з усіх усюдів, на допомогу тодішньому провідникові та керівнику Закарпатської України отую Августину Волошину. І ось таке можна сказати моє перше бойове хрещення у організації ОУН відбулося коли по звязку переходила рота наших добровольців. Прийшовши до нас по звязку на станицю де станичним оун був мій Батько! зв’язковий котрий перепроваджував роту, залишивши у надійному, та безпечному, місці роту прийшов до станичного з ротовим провідником тобто з ротарем, сказавши пароль, і одержав відповідь, на него розповів всю ситуацію та чому вони прибули. Тоді станичний відповідає що тут є саме небезпечне місце, що тут є два шляхи або дві автостради котрі потрібно перейти не помітно щоби ні Польська поліція ні щелецькі патрулі які часто ходили не напали на перехожих воїнів! Тому що сутички були не бажаними бо кождий патрон був на рахунку, тай не дарма вступати по дорозі у непотрібні сутички було небажано, тай станичний зажурився каже, ситуація дуже складна, бо нема кого послати на зв'язок дівчат не послеш, бо то потрібні такі люди котрі моглиби у всяких випадках зорієнтуватись по обставинах які моглиби виникнути під час переправи, ну й я сам теж не зможу перепровадити тому що при випадкові зустрічі потрібно було мати тверде алібі, тай можуть не повірити, та забрати і рота залишиться без зв’язку: так два провідники топто станичний, та ротовий, радились, а я не спавши і все чув що вони говорили, і встаю з ліжка і звертаюсь до ротового провідника, Друже ротовий! Я піду з Вами Я знаю як перепровадити роту щоби не бути кимось заприміченим, я піду у переді так метрів за сто, або й ы більше а за мною Ваш самий дотепний із стрільців, але так на відстані приблизно за сімдесят метрів, і коли ми будемо підходити до шляху то я вийду і добри огляну на дві сторони якщо буде все тихо, і небуде нам нічого загрожувати, то я свисну два рази перепілкою то буде означати що можна скоро перетяти шлях,і знову йти непомітно полями до другого переходу, а на випадок якби не доведи Господи, на щось я натрапив і побачив що мене замітили, то я буду голосно плакати! буди казати що я йшов до тети до Діпща і заблудив, тай просити буду щоби показали мені, куди потрапити мені додому, бо там напевно журяться, що мене немає, а для більшої надійності я використаю польську мову, но надіюсь що може до того не дійде. Станичний було хотів заперечити моїй думці, та охоті помогти добровольцям але ротовий каже я згідний! з хлопцями, і якщо так то рушаємо у дальшу дорогу, і покликавши до себе стрілця сказав що рушаємо далі, поки під покровом ночі можемо переходити не помітно та щей з добрим звязковим! поплескавши мене по плечі; а мене немовби хто посадив на сто коней, я радо посміхнувся та підморгнув станичному і сказав, тільки щоби мама нічого незнала, а я до ранку прийду. Зібравши роту віддає певні накази та вказівки яким порядком повинни рухатись в дорозі та які гасла будуть та які дії на них, повинні бути. І так перехристившись та сказав Господи допоможи на щасливу дорогу скомандував рота у похід марш! а станичний також поблагословив та перехрестив хлопців побажав їм щасливої дороги та поверненя додому до своїх рідних осель та коханих котрі будуть на них ждати. Ідучи полями до першого переходу я йшов попереду роти на домовлену відстань усі ішли тихо так що вимоги конспірації були цілком дотримані, а я був дуже радий що мені довірили таку велику й почесну місію здавав собі усю силу відповідальності за довірену мені нашу Українську бойову роту, яка йшла на допомогу Закарпаттю. Я думав як там чекають цих хоробрих наших західно українських воїнів котрі повинні прогнати ворогів України із Закарпаття! щоби хоч там за Карпатами та маленька часточка української землі була вільною від наїзницького поневолення, що хоч там на всіх школах, читальнях, будинках державної управи, буде майоріти жовтоблакитний прапор, та на фасадах чи входах у доми буде красуватись золотий Володимирський Тризуб. Так роздумуючи ми наблизились до першого переходу Я обдивився на всі боки де моглиби появитись небажані нам гості; коли було добре