І здійснилося їхнє святе пророчество що Україна стала с тюрм та одержала таку довгождану волю та стала незалежною самостійною соборною та демократичною державою рівною серед рівних світових держав.

Хоч і тяжко нашій неньці через тих котрі сьогодні відкрито тягнуть анти нашої української незалежності та хотять знову загнати нас у нові більшовицькі тенета, соловки, нового типу кулаги, готують українському народові нові голодомори нові Демянові лази Бабині Яри, нові мордування по тюрмах Львова, Тернополя, Івано-Франківська, та багатьох міст де червона сатана знищила сотні тисяч нашої української національної еліти, думала більшовицька анти людська машина що знищить морально або фізично нашу українську націю, наш багатостраждальний український народ. Но не вдалося червоно-московській гадині задушити нашу незалежну віру та тверду національно-патріотичну волю. І впала Катівсько Наїзницька Червоно московська Імперія а на її уламках повстали усі нею поневолені нації котрі мали свої держави були відомі цілому світу. І в тому числі і наша багатостраждальна українська нація а також і Держава – яку за всяку ціну хотіли з Московщини та стерти з лиця землі як націю та як відому цілому світові Державу яка має свою віру, свою мову національну свою територію. Яка віками признана світом та окроплена кров’ю вікових героїв а також свою національну ідею за яку поклали свої буйні голови найкращі її сини та дочки. Та не даром бо на їхніх могилах декуди зарослих буйною травою з похилими хрестами повстала свята соборна незалежна Українська Держава вистраждана усім українським народом.

Не пропали й наші молоді квітучі літа котрі ми провели у московсько більшовицьких катівнях бо за свою волю та незалежність ми йшли на все не оглядаючись і не думали що з нами буде, щоби тільки була вільною наша свята Україна! Щоби не топтав чужий чобіт нашу святу землицю. І так здійснилася мрія ми нині маємо наш Володимирів Тризуб маємо наш синьожовтий прапор та можемо вільно заспівати Ще не вмерла Україна! Та бути гордими того що ми є спадкоємцями Володимирового тризуба! Що ніхто не має права нашу ідею знехтувати та у нашій хаті бути господарем тому що у своїй хаті свою правда і сила і воля.

Це що заповів нам геніальний Тарас усе стало дійсністю. Тільки щоби увесь наш український народ те все зрозумів та щоби був вірний нашій українській національній ідеї котра голосить свій до свого і по своє. Це велика національно політична думка говорить про все. Про те що Україна для нас вища понад усе і якщо ми всі будемо такої ідейної думки поняття то тоді як сказано у Дека лозі що здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї. І цим все сказано із правил нашого підпільного життя що ми мали або здобути українську державу або віддати своє життя за неї. Тобто наше майбутнє або за її волю за яку ми усі йшли на все тай не оглядаючись на зад. Що буде з нами, бо там вище сказано що – здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї.

Із цими словами Декалога було усе сказано якими ми маємо бути для нашої святої боротьби за волю нашої святої соборної і незалежної української держави. На цьому кінчаю початок моєї підпільної діяльності. Далі буде.

І якщо я запитував вищий провід коли здійсниться моя мрія?! То звичайно мені завжди відповідали, що я поки що потрібний тут. Як звичайно казали що Ви не зле ведете свою роботу і тут серед юнацтва, а коли прийде слушний час і буде потреба у пропаганді у лавах УПА то тоді обов’язково велика мрія стане дійсністю. І так як далі працював з юнацтвом, робота йшла своїм порядком всі вказівки Проводу які давались завжди були виконані, і сплановані так щоби ніколи ніхто не потерпів від якого небудь неправильного виконання даного нам завдання. Це завжди був наш великий плюс у виконанні нашої підпільної діяльності, тому що конспіраційна робота була понад усе. Тому що цього вимагала як організаційна так і ідейна як гідність так і сама праця, котру ми всі виконували із завзяттям та великою національною любов’ю! Всі завдання, доручення які давав нам Провід ОУН. І так прийшов довгожданий час коли Обласний провідник (Холодний) це був його псевдонім, покликав мене у дане місце?! І певний час! Явитись з повним вирядом, но не було даної команди щоби передати комусь із кращих юнаків станицю, і то мене небагато радувало, тому що я розумів що якби я мав іти в УПА обов’язково когото мавби залишити на своєму місці, а коли на те небуло вказівки, то було у мене рій думок, по якій справі кличе і то сам Холодний! Котрий мене дуже добре знав від самого початку моєї організаційно підпільної діяльності. Як було згадано про цей сміливий перший мій крок щодо переправи добровольців котрі йшли на допомогу Закарпаттю, та багато иньших, тоді ще я не будучи в організації виконаних мною складних доручень проводу ОУН. Бо у ті часи працювати у підпілі було і складно, і трудно, но безмежна любов та віра у