Ми хочемо жити вільним, незалежним життям, ми не дозволимо грабувати Україну! Ми не поїдемо на невільничі роботи в Німеччину! Нас ніхто не визволить! Ми визволимо самі себе!»

Здається, наведені уривки з документів тієї пори дають відповідь на питання: чому було сформовано дивізію «Галичина» і як відносилися до антинімецької боротьби наші краяни. Ці документи дають відповідь і тим, хто довгий час, захлинаючись в люті і ненависті до всього українського, пописував про масове співробітництво жителів області з гітлерівськими окупантами.

17 червня 1943 р. до Станіслава прибули добровольці з волостей Пасічна, Боднарів, Угорники, Лисець. Протягом 4 днів серед 2000 бажаючих зараховано на службу 1300, бо відбір був суворий, включаючи медични?-огляд.

19 червня комісія працювала з Езуполі, 20-го в Бо-городчанах, де прийнято 177 чоловік.

В неділю, 11 липня 1943 р. в Станіславові відбуло;, урочисте свято добровольців. Губернатора Галичим Отто Вехтера зустрінуто з повагою. Службу Бок-служив кир Іван Лятишевський.

5 листопада 1943 р. оголошено загальний збір в Ст ніславові.

Справи з вербуванням до дивізії йшли не скрізь гладко. Поскільки протигітлерівське підпілля і формуючі відділи УНС (Української народної Самооборони) були проти участі краян в дивізії, то всякими засобами чинили спротив.

Ось що свідчило донесений з Калуша 12 травня 1943 p.: «настрої в окрузі в загальному кепські.

В більшості сіл відношення до творення дивізії неприхильне». Німці не заставляли себе довго чекати. По селах краю відбуваються масові гестапівські облави, розстріли.

Чи була організована на території Станіславщини антифашистська більшовицька боротьба? Існувала. Діяв

Станіславський підпільний обком КП(Б)У на чолі з Ю. Безкровним, існувала Заболотівська підпільна молодіжна комуністична організація на чолі з І. І. Голуб-цовим. Діяли підпільні групи більшовицького спрямування в Калуші, селах Кінашеві, Конюшках, Річці. Всього 10 підпільних організацій та груп. Незначна частина населення краю одурманена більшовицькою ідеологією брала участь в діяльності цих формувань. Масової підтримки ці формування в краю не мали, про що свідчить такий факт: підпільний обком КП(Б)У проіснував лише півроку і був .виданий німцям місцевими жителями. Чому? Та ще свіжими були незагоєні рани жертв сталінської каральної машини, які поховані в Дем'я-новому Лазу, в с. Яблунів, закатовані сталінськими опричниками в Дрогобицькій та Золочівській в'язницях.

В 1943 на Станіславівщині зорганізувалися перші збройні відділи Української Народної Самооборони (УНС). Наказом Головного Військового ш^абу УПА 27.01 1944 р. відділи УНС, що діяли в нашому краї, включено до УПА-Захід. Чому створювались відділи УНС, е не УПА? Переслідувалася головна мета — авести й оману німців, що мовляв УНС і УПА — це різні організації. Кадрами для УСН в області стали ОУН-Б, на Буковині — ОУН-М. Командував угрупуванням УПА-Захід, що діяла на території області, полковник Ростислав Вишитий — Василь Сидор (загинув у бою над р Лімницею біля Перегінська).

В цей же час на Станіславщині проводиться реорганізація ОУН — замість 2 окружних і 10 повітових проводів створено обласний і 36 регіонних, що сприяло пожвавленню масової роботи серед населення. Поскі-льки після німецько-польської війни 1939 р. залишилося чимало зброї, то майже в кожному в районі утворилася збройна боївка ОУН. Обласним провідником ОУН до своєї загибелі 5 травня 1944 р. був Роман-Мокрий-Байда після нього — Ярослав Мельник-Роберт, який загинув 31 жовтня 1946 р.

Під час гітлерівської окупації пройшли деякі структурні зміни в Станіславській підпільній області: до Тернопільської області відійшли 4 райони — Білошовець-кий, Букачовеський, Бурштинський, Рогатинський. Ста-ніславщина в час війни мала 806,6 тисяч українського населення. Існують серед істориків дві версії причин початку збройних виступів УНС проти німців в липні 1943 р. Першою її обстоює Микола Лебідь. Це безпосередня причина збройного виступу УНС на території області був рейд партизанів генерала Ковпака С. А., які рухалися в напрямку Карпат, їхня мета — диверсійна робота на нафтопромислах і параліч українського національного руху в області. До речі, відділи УНС пробували перешкодити групі Ковпака перейти Дністер в районі с. Бортники', але безуспішно.

Друга — неправильно пов'язувати збройні виступи УНС з появою в липні на території області ковпаківців, бо 4 відділи УНС ще раніше брали участь в боях з радянськими партизанами. Чому? Щоб не допустити партизанів до Чорного лісу (твердині і бази УПА) і Гуцульщину. А Ковпак з 1100 бійцями прямував вгори. Він лукавив і писав не все в своїй книзі «Від Путивля до Карпат». Із зрозумілих причин. Коли загони дійшли до території Станіславської області. Чорного Лісу, відбулися збройні сутички між УНС і ковпаківцями. Ледве живий партизанський командир втік з невеликими загонами.

t ще одне запитання. Чому УНС в нашій області не вступили в збройну боротьбу одночасно з УПА — Північ, на Волині. Справа в тому, що головне командування УПА розглядало Станіславщину як добре обладнаний тил, базу. Та й до 1943 р. в Галичині зберігався відносний спокій.

Перші протинімецькі виступи УНС—УПА відбулися в липні 1943 р.

На початку серпня 1943 р. карна експедиція під керівництвом шефа Станіславівського гестапо розгромила під Чорними Ославами ковпаківський загін. Неправдою е те, що в розгромі загону ковпаківців приймала участь щойно сформована дивізія «Галичина». По-перше, вояки дивізії знаходилися в різних місцях на вишколі і почали воювати в 1944 р. По-друге, садист Крігер вчинив жорстоку розправу над населенням села Білі Оспави, де було