вишкільних таборів, діяла військова округа «Говєрля», яка мала 6 відділів і обороняла бази УПА в Гуцуль-щині.

Не маючи успіхів в збройних акціях проти УНС—УПА» гітлерівці вирішили подушити їх дії терором. 10 жовтня

1943 р. в області проголошено «винятковий день», вводяться так звані наглі суди.

В зв'язку з існуванням на Станіславщині повстанської бази в Карпатах, протиукраїнський терор набрав масового характеру. З 10 жовтня 1943 р. до кінця червня 1944 р. в області прилюдно розстріляно 15771 особи. За час окупації на території області було закатовано 223920 мирних громадян. Масові облави: 14 листопада 1943 р. в обласному театрі, в Надвірнянсь-кому, Коломийському районі, масова департація до концтаборів — 15 тисяч чоловік вивезено на важкі роботи — ось що принесла краю «цивілізована німецька влада». Арештовували і розстрілювали будь-кого з жителів, не зважаючи на політичні симпатії.

Терор на території Станіславівщини набрав особливо жорстокого характеру. Ось деякі факти. В Калуші арештовано прямо в класі і привселюдно розстріляно учнів торгівельної школи. У Ворохті — розстріляно лісників, які нібито сприяли бандитизму.

Нище наведемо сумний — далеко не повний перелік прилюдних розстрілів німцями таких земляків:

23 жовтня 1943 р. — в Станіславові розстріляно 22 особи;

I листопада 1943 р. а Долині — 26 осіб;

17 листопада 1943 р. в Станіславові — 25 осіб;

10 грудня 1943 р. — в Коломиї — 40 осіб. Розстріли продовжувалися і в 1944 р. Так, 6 січня в Езуполі — 10 осіб;

11 січня в Коломиї — 18 осіб; 26 січня в Гвіздці — ЗО осіб;

II лютого в Богородчанах — 23 особи.

27 листопада 1943 року німці оточили табір УНС в Чорному лісі. Цей бій закінчився провалом для гітлерівців, більше того повстанці захопили німецьку радіостанцію.

Наказами Головного Проводу ОУН і ГК УПА на території області УПА бере владу в свої руки. Найперше необхідно було ліквідувати по селах Прикарпаття «лі-геншафти» — новітню панщину на німців.

Друге завдання — очистити від окупантів карпатські ліси. Фронт котиться на Захід. Червона армія форсувала Дніпро, перейшла Збруч. Німці стають жорстокішими. Ось витяг з таємної інструкції (листопад 1943 р.) німецької поліції:

1. Наші вороги: комуністи, бандерівці, партизани. Найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити.

2. Школи тільки 4-ох клясові.

3. «Просвіти» обсервувати, там діють бандерівці.

4. В церкві не допустити згоди.

5. Суди лише німецькі і т. д.

Фронт підкотився до Карпат. Хоч УПА не хотіла вмішуватися в боротьбу з двома силами, про те не хотіла й більшовиків пускати в Карпати. 11 квітня

1944 р. радянський генерал Баландін, щоб схилити на свій бік УПА, поздоровив повстанців з успіхом в боротьбі з спільним ворогом і запропонував провести в Лисці переговори. Аналогічні пропозиції або переговори робили німці. Але і перші і другі були зірвані.

Гострі бої відбувалися між УПА і мадярським військом в Долині, Калуші, Надвірній.

М. С. Хрущов, що був куратором руху опору на Україні закликав регулярні частини Черсько! Армії не вступати в бої з УПА, коли стало ясно, що німці в цій війні будуть розгромлені, змінилося й ставлення до повстанців в радянського командування. Це до речі і послужило причиною розгрому ковпаківського з'єднання: витримати подвійний удар ковпаківців не змогли. Радянських партизанів на Україні в роки війни налічувалось 40 тис. чол., в той час як українських повстанців вдвоє більше.

Чому УПА боролася з радянськими партизанами?

На початку війни в нашому краї не було радянської

влади. .По-друге, комуністична влада протягом 1939—

1941 p.p. в нашій області, як і по всій Галичині ском-

проментувала себе.

В одній із письмових інструкцій повстанцям як свідчить А. Мартинюк з колишнього села Майдан, було наказано допомагати ковпаківцям харчами, ліками,

інформацією про розсташування німецьких військ. Сам І-идір Ковпак бував в штабі сотні Різуна, 3 наказу сотника повстанці допомагали пораненій радистці Марусі, яка за однією з версій, виздоровівши, вб'є комісара з'єднання С. В. Руднєва. В переговорах з Москвою Ковпак відзначав активну допомогу радянським партизанам в Карпатах УПА. Дізнавшись про подальше ставлення до УІІА радянського командування, С. В. Руднев заявив: «Це явна провокація. Без допомоги УПА ми б не виконали завдання Центру, живим з Карпат нам не вийти».

За іншою версією партизана-ковпаківця Героя Радянського Союзу П. О. Брайка в серпні 1943 р. в боях на Ділятинщині С. В. Руднєв був вбитий за завданням НКВС, ЦК КП(б)У і Українського Штабу партизанського руху І. Сиромолотного радисткою Галиною Туркіною— Лаврухіною за кличкою «Аня». Вірній патріотці СРСР в післявоєнний період С. А. Ковпак надасть рекомендацію до вступу в члени КПРС. Це поки, що версії. Документальних свідчень не знайдено.

В квітні 1944 р. відбулося немало боїв УПА з мадярськими військами. На Станіслав прибула перша мадярська армія. Особливо жорстокі вони були за Хлі-бичин і Солотвино. 6 травня між УПА і мадярським командуванням було заключено перемир я.

У квітні 1944 р. разом з 13-ою радянською армією, що визволила від німців 28 березки Коломию, на Ста-ніславщину прибуло велике партизанське з'єднання М. І. Шукаєва. Загін, що діяв на Волині і Поділлі отримав завдання зробити те, що не вдалося ковпаківцям— створити радянські бази в Карпатах. Користуючись відсутністю УПА в Чорному Лісі, партизани — шукаєвці захопили його. У Чорному Лісі залишено відділ І. Г. Кулагіна, а сам Шукаєв з