У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Реферат - Державний лад
27
У знаряддя класового впливу старшина перетворила також військовий суд. Однак засилля старшини не взмозі було зруйнувати основні демократичні принципи побудови органів військово-адміністративної влади, скасувати притаманні цій системі риси демократизму. Запорізьке лицарське братство мало великий вплив на процеси державотворення*. Мабуть, саме це мав на увазі К.Маркс, коли характеризував Запорізьку Січ як християнську козацьку республіку**.

Багатий досвід самобутньої козацької організації самоврядування був використаний у ході визвольної війни українського народу 1648—1654 рр.

Судові установи. Судова система в українських землях безпосередньо залежала від класового і станового ладу суспільства. В її основу були покладені залежність суду від адміністрації, становий принцип побудови судових установ тощо.

Представники пануючих станів користувалися "судом рівних", Магнати і шляхта судилися у сеймовому, та королівському судах. Шляхта підпадала під юрисдикцію повітових шляхетських судових органів — земських судів, які сама і утворювала. Згідно з Литовськими статутами земські суди розглядали кримінальні і цивільні справи, виконували функції нотаріату. Земський суд складався з судді, підсудка і писаря. Усі ці посадові особи обиралися повітовими шляхетськими сеймиками. На кожну посаду обиралося чотири кандидати з шляхтичів-християн, які були письменними і знали право. Із списку кандидатів великий князь Литовський затверджував одного на кожне місце. Судді призначалися на необмежений строк. На першій сесії судді присягали, що будуть справедливо судити. Сесія земського суду збиралась тричі на рік. Земські суди у своїй діяльності керувалися переважно Литовськими статутами 1523, 1566 і 1588 рр.***

Апеляційною інстанцією для земських судів були Коронний або Литовський трибунали.

Важливу роль у здійсненні правосуддя відігравали призначені воєводою за пропозицією земського суду й шляхти возні. У кожному повіті було декілька возних. Головний з них називався генералом. За дорученням земського суду або за проханням зацікавлених осіб возний здійснював огляд місця злочину, визначав розміри шкоди та ін. У разі необхідності він забезпечував явку відповідача до суду.

Повітовими судами для шляхти і простих людей були так звані гродські ("замкові") суди, в яких головними суддями звичайно виступали воєводи і старости. Гродські суди поділялись на вищі і нижчі. До вищого суду входили головні судді і представники місцевих феодалів. Вони вирішували конкретні справи і виступали як суд другої інстанції. Нижчий суд складався з намісника головного судді, шляхтича і писаря. Засідання цього суду починалися першого дня кожного місяця і тривали два тижні*.

Гродські суди розглядали справи, що стосувалися найбільш тяжких злочинів, коли злочинець був затриманий на місці злочину, справи про повернення невільної челяді і залежних селян. Важливою функцією гродських судів було виконання вироків і рішень інших судів.

Спеціальним судово-адміністративним органом у Великому князівстві Литовському, який розглядав тяжби щодо меж земельних володінь феодалів, встановлював межові знаки, був підкоморський суд. Справи тут розглядали підкоморій, його заступник — комор-ник, мірники, підкоморний писар і копачі. Підкоморські суди запроваджені в Правобережній Україні (у Київському, Волинському, Брацлавському воєводствах) Статутом 1566 р.**

Значними на той час були судові функції церкви. В українських землях існувало два види церковних судів: духовні, які розглядали справи про порушення догматів християнської віри і церковних обрядів, про розлучення, про майнові спори між подружжям, про спадщину тощо, і церковний доменіальний суд, що виступав як суд феодала, яким була церква щодо залежних від неї людей. Юрисдикції церковного доменіального суду підлягали дрібні цивільні і кримінальні справи селян, які мешкали на церковних землях, а також справи про невиконання феодальних повинностей. Аналогічними правами щодо ченців і підлеглого монастирям населення користувалися монастирські суди. Єпископи та настоятелі монастирів управляли своїми маєтками через намісників і управителів, яким доручали здійснення доменіального суду щодо населення, яке мешкало на церковних землях. Судові функції у церковних судах виконували протопопи, єпископи і консисторський суд митрополита.

Щодо. міщан королівських і приватновласницьких міст судові функції виконували судді, які призначалися власниками цих міст, що було по суті різновидом доменіального суду.

У містах, які користувались самоврядуванням, судові функції здійснювали магістрати і ратуші. У магістратських судах цивільні

справи розглядалися радою на чолі з бургомістром, а кримінальні — лавою на чолі з війтом. Найбільш тяжкі кримінальні справи (розбій, убивство, підпал, зґвалтування, замах на життя шляхтича) розглядалися магістратською радою з міським старостою. Староста разом із війтом розглядали справи, якщо сторонами у них виступали міщани і міські мешканці. У ратушах судові справи розглядалися війтом або бургомістром під головуванням міського старости або іншого державця. Міські суди збиралися на свої засідання двічі на тиждень, їх рішення можна було оскаржити підвоєводі, який виступав як суд другої інстанції.

Жалувані грамоти містам на магдебурзьке право надавали міщанам право-привілей судитися відповідно до "положень магдебурзького права"*. Основними видами судів в містах України з самоврядуванням були поточний і виложений суди. Поточний суд збирався у міру необхідності, але не пізніше як на третій день після подання позивачем скарги. До складу поточного суду входили лентвійт (заступник війта), до чотирьох бургомістрів, декілька радців і лавників**.

Виложений суд працював під головуванням війта. Він збирався тричі на рік, і кожна сесія тривала до двох тижнів. До компетенції виложеного суду входили улагодження майнових спорів, розгляд кримінальних і цивільних справ.

У містах України діяли ще цехові суди, де як суддя виступав цеховий майстер. Підсудність цехових судів охоплювала дрібні справи між членами цеху в процесі їх трудової діяльності (спори про неявку "братчиків" на раду цеху, про непристойні висловлювання в присутності цехмейстера, про насмішки над працею іншого майстра). Залежно від провини цехмейстер притягував винуватця


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8