31 грудня 1910 року проводився запланований народний перепис (конскрипція) у Галичині. Від імені „Галицько-руської ради”, „Руського-народного клубу” в австрійському парламенті, „Руського клубу” галицького сейму члени провізоричного комітету „Галицько-руської ради” , а також І.Пелех, А.Телесницький виступили із зверненням до жителів Галичини віднестися до перепису з усією відповідальністю. Вірно вказана під час перепису руська мова дасть можливість визначити точну статистику щодо русинів Галичини. Представники української національно-демократичної партії поділяли таку позицію русофільських діячів. Розуміли корисливість поляків під час проведення конскрипції. Є.Олесницький підтверджував, що і польські політичні організації і преса і єпископи різними способами прагнули „щоби як найбільше Русинів списувати за Поляків і тим способом збільшувати польський стан посйданя”. Тому народ мав бути обізнаним з порядком проведення перепису, бо поляки готові були до того „аби красти руські душі!” „РР”, або радикали новокурсники не давали жодних вказівок, не проводили роз’яснювальної роботи серед народу.

27 березня 1911 року відбулися перші загальні збори „Галицько-руської ради”. До порядку денного були включені питання вибору президії, доповіді про діяльність „Руського клубу” в галицькому сеймі та „Русько-народного клубу” в парламенті, обрання членів виділу та трьох заступників. Цікавим був той факт, за яким не було враховане прохання селян про зменшення членського внеску від двох однієї корони. Внесок залишився попереднім: для інтелігенції він становив п’ять корон, для селян-дві корони.