У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


зборах та засіданнях виділу якого обговорювалися народні справи і приймалися відповідні рішення, виконання яких було обов’язковим для всіх членів партії. З’їзд мужів довіри вважався найвищим органом партії, який скликався, в особливих випадках (р.IV). Рішення з’їзду не підлягали змінам, а їх виконання було обов’язковим для членів русько-народної партії і членів товариства „РР”.

Для діяльності членів русько-народної партії з’їзд мужів довіри утворив „Народный Совътъ”, до складу якого входили: голова „РР” чи його заступник як голова „Народної Ради”, три члени „РР”, три представники обрані з’їздом мужів довіри, а також два представники редакції друкованих органів (р.VII). Згідно р.XI, діяльність РНП мала опиратися, в першу чергу, на членів товариства „РР”, а також на членів руських товариств та передплатників друкованих органів партії.

Утворення нових політичних партій, зокрема національно-демократичної, за словами часопису “РР”, було вигідним “для верховодящои вь краю клики”, яка користувалася слабкістю народу для своєї користі. Вибори до Державної Думи 1900р. продемонстрували, на думку членів “РР”, “неедность” партій. У результаті замість двадцяти було обрано вісім руських депутатів: В. Яворського, Ю. Романчука, Е. Гладишовського, М. Короля, О. Барвінського, І. Длужанського, К. Мандичевського, А. Коса. З них М. Король та К. Мандичевський були представниками “РР”.

Автор поділяє думку дослідниці О. Аркуші, яка відводить РНП другу (після НДП) за значущістю роль на виборах. Новоутворене РНП була вагомою політичною силою, яка здатна вплинути на результати виборів в окремих повітах, тому члени НДП зважали на це і уклали передвиборчий союз із РНП. В інструкції Народного комітету від 20 липня 1901р. чітко вказувалося, що виборча акція має проводитися як і при останніх виборах до Державної Думи, а значить, “Комітет Народний буде порозумівати ся з Русскою Радою”. До липня 1901р. було проведено чотири спільних засідань делегатів Народного Комітету НДП та “Руської Ради”. На засіданнях обговорювалася передвиборча ситуація, узгоджувалися кандидатури на вибори. Визначення українофільських та русофільських кандидатів вимагало дотримання певних засад. У тих повітах, де НДП мала більшість, кандидатом мав стати її член, а там, де співвідношення було рівним обиралася, компромісна кандидатура.

Однак практично передвиборча співпраця мала дещо іншу картину. Союз з русофілами негативно сприймався частиною активістів НДП. Так, під час парламентських виборів 1900р. селянин Т. Старух, кандидат в депутати з V курії, власним коштом вів передвиборчу кампанію протягом чотирьох місяців. Після цього Народний Комітет зобов’язав його зняти свою кандидатуру, бо, згідно передвиборчої угоди з РНП, русофіли у цьому окрузі мали підтримати Д. Танячкевича, натомість НДП пообіцяла в V курії сприяти кандидату-русофілу С. Мироновичу. В результаті, Т. Старух програв польському кандидатові, а Д. Танячкевича не підримала “РР”.

Не узгодженість дій обох партій спостерігалася і під час сеймових виборів 1901р. РНП висунула дев’ять своїх кандидатів. У Бібрському, Богородчанському, Рава-Руському, Рудківському та Сокальському повітах кандидати РНП конкурували з кандидатами НДП. У Рава-Руському повіті кандидат о. І. Кипріян відмовився від участі у виборах на користь русофільського кандидата о. В. Мазикевича. Народний Комітет підтримав кандидатів від русофілів старорусинського табору – М. Короля в Жовківському та В. Давидяка в Жидачівському повітах.

Представники так званого старокурсного напряму, очолюваного М. Королем продовжували стояти на позиціях панруського простору, до якого входила і Галичина. Вони не виокремлювали національної ідентичності галицьких русинів, вважали їх частиною руського народу, не заперечували об’єднання із представниками нових політичних національних партій, загалом називаючи їх “украинофилами”; вбачали своє завдання протистояти полонізаційним процесам у краї. Світогляд старорусинів-русофілів не давав їм можливості побачити різницю між Росією і Україною. Вони не заперечували національних прав галицьких русинів, не виступали проти “українства”. Тому М. Король як лідер РНП і “РР” (насправді, найлояльніший представник русофілів) співпрацював з націонал-демократами, саме він фігурував на переговорах про порозуміння на початку 1900-х рр. Згодом, після розколу “РР” у 1908-1909рр. М. Король очолив течію, яка не сприйняла москвофільство як національну платформу, залишилась вірною панруським ідеалам.

Протистояли позиціям староруського табору в “РР” так звані “новокурсники”, очолювані В. Дудикевичем. Представники цього радикального напрямку в рядах РНП відразу протестували проти співпраці з національно-демократичним рухом. Вони взагалі не визнавали слів “Україна”, “український” і т.п. Вони стверджували, що Галицька Русь на початку ХХ ст. поділилася на два протилежні табори: “коренная Русь – и Украина”. Обравши ідеальною для використання російську літературну мову, вони все більше ставали ворогами українства, орієнтуючись на сильну Росію.

25 червня 1901 року на зібранні зборів мужів довіри РНП, де були представники 27 громад, було ухвалене рішення висунути кандидатуру В.Дудикевича у вересні на сеймових виборах у Коломийському виборчому окрузі. Представники НДП не підтримали цієї кандидатури. РНП у свою чергу не підтримала тих кандидатів НДП, які були відомими противниками русофільства. Зокрема, Народним Комітетом у Станіславському повіті була висунена кандидатура селянина Й. Гурика, який звинувачувався русофілами у привласненні коштів “Підгірської спілки” в Станіславі.

Під час сеймових виборів 1901 р. було виявлено чимало порушень. Чинні депутати сейму, зокрема член „РР” М.Кохель направляли кілька „інтерпеляцій” до Державної думи, хоч особливих надій на їх позитивний розгляд не мали, вважали, що уряд поставав за поляками, в яких був „сильный голосъ”. Так у Дрогобичі при виборах посла з четвертої курії було „вкрадено” 53 голоси, як про це стверджувалося у донесенні, надісланому виборцями до державної прокураторіії в Самборі. Йшлося про незаконне поводження голови виборчої комісії А.Криська, який, переглядаючи картки голосування, відставляв


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11