учрежденіемъ” для руського народу в Галичині. З’їзд висловив довіру правлінню „РР”, очолюваному В.Дудикевичем. „Народное довьріе” було висловлене депутату Державної думи Д.Маркову, сеймовим послам А.Колпачкевичу, К.Сенику і М.Миронюку-Заячуку. Натомість, депутатів Державної думи і Галицького сейму М.Короля, В.Давидяка, М.Глібовицького, О.Ганчаковського, Б.Криницького, І.Трача, В.Куриловича, О.Крисоватого з огляду на порушення ними „народной организаціи и народной дисциплины”, а також „крайне вредной” діяльності для русько-народной партії, виключено з членів даної партії. Представники з’їзду мужів довіри звернулися до цих представників скласти свої депутатські повноваження. На з’їзді був обраний народний суд у складі В.Скобельського, Р.Чайковського, А.Сав’юка, М.Івануса, Д.Захар’яка. Делегати з’їзду одностайно визнали своїми офіційно друкованими органами „Прикарпатську Русь” і „Голос народа”. З того часу обидва часописи друкували відомості про діяльність „РР” москвофільського спрямування. Часопис „Галичанин” став інформаційним органом діячів староруського напрямку товариства „РР”, які утворили „Галицько-Руську Раду”.
Після розколу в своїх рядах політичне товариство „РР” так і не спромоглося чітко визначити програми своїх дій. Представники ж „Галицько-руської ради” розуміли, що така програма необхідна і мали надію на керівництва товариства. Так, один із сільських священиків писав, що на перших загальних зборах новоутвореного товариства мала бути прийнята програма його діяльності, та визначення її політичні, економічні та культурні аспекти. Майбутня програма мала опиратися на „началахъ культурно-национального единства всего русскаго народа”.
Представникам обох нових політичних русофільських так і не вдалася співпраця. Правда, на вічах у провінціях усе ж доводилося бути поруч і старалися не обливати один одного брудом. Так, на вічі у Кам’янці-Струмиловій 29 березня 1910 року за участю представників українофільських партій, до президії були обрані о.І.Лозинський (член правління „РР”), М.Глібовицький (член правління „Галицько-руської Ради)”. Одна з резолюцій прийнята вічем, була на користь М.Глібовицького, який звітував про парламентську діяльність. У ній від імені народу виражалася послу „признательность и полное довЬріе”. А на з’їзді мужів довіри Сокальського повіту 9 квітня 1910 року радикально налаштовані члени керівництва „РР” в особі Д.Маркова, М.Глушкевича запропонували прийняти резолюцію із закликом не вступати до „Галицько-руської Ради”. Проти такої резолюції виступив присутній суддя Г.Крижанівський, який був членом цієї організації. З’їздом прийнята інша резолюція, в якій висловлювалося презирство газетам „Галичанину” і „Русскому слову”, засуджувалася їх руйнівної роботи.
17(30) червня 1910 року відбулися загальні збори Львівської „РР” у приміщенні „Народного Дому” за участю близько 200 чоловік. Вів збори о.І.Лозинський. Звіт про діяльність був зачитаний головою товариства В.Дудикевичем. Він стверджував, що правління „РР” старалося підняти культурну і економічну силу народу, які були оплотом його політичної могутності. Головна увага товариства зосереджувалася на створенні чесної та незалежної преси та на вихованні молоді. Для цього навіть були „устроены” економічні і шкільні анкети. Збори обрали „Народный совЬтъ” у складі адвокатів Алексевича, Драгомирецького, Сьокала, Сохоцького, нотаря Строцького , лікаря Мироновича, у складі восьми священиків , а також трьох селян. Представникам „Галицько-руської ради” не дозволили бути присутніми на зборах.
У „Галичанині” за 1910 рік поміщено ряд публікацій з виступами депутата галицького сейму М.Короля в грудні 1909-січні 1910 року. На одному із сеймових засідань М.Король підтримав українофіла Сварка, який жалівся на адміністративні зловживання. М.Король категорично заявив, що всі руські депутати, не залежно від їх партійної приналежності, виступатимуть проти польської більшості. У промові виголошеній 20 січня 1910 р. в сеймі М.Король дав аналіз змін, що сталися у русофільському таборі у 1910 році. Він вказав на наявність фактів, оприлюднених на з’їзді мужів довіри, які підставили під сумнів діяльність В.Дудикевича. Голова „РР” звинувачувався у нечесному господарюванні Коломийській фінансовій інституції на посаді управляючого директора; у не поданні свідчень про те, як розпорядився 30 тис. корон, вручених йому у 1903 році покійним о.Тиховичем на фондацію при Святомихайлівському товаристві в Коломиї. Доповідач зазначив, що В.Дудикевич до того ж і зруйнував сімейне щастя свого найкращого друга.
М.Король не погоджувався з теорією В.Дудикевича про те, що „альфой и омегой наших стремленій долженъ быть русскій литературный языкъ” поза межами, якого нічого більше не бачили прихильники В.Дудикевича. Члени „РР” переконані, що прибічники М.Короля „ушли на службу поляковь”, прийняли українську програму і зрадили народні ідеї. Тому „новокурсники” вдавалися до терору, інтриг, поширювали фальш і деморалізацію, а в кінцевому підсумку виключили з рядів русько-народної партії і „РР” всіх сеймових депутатів, які виступили проти В.Дудикевича. Головною причиною розколу в рядах русофілів М.Король назвав особисті амбіції В.Дудикевича та його прагнення за будь-яку ціну очолити партію.
М.Король запевнив присутніх у тому, що він разом зі своїми прихильниками ніякої угоди з поляками не укладав, бо не мали таких повноважень. Русини можуть протягнути полякам руку „к согласію” тільки тому, що вони більше потребують такої угоди ніж поляки. Укладення угоди можливе тільки тоді, коли „русскій народь вь національномь отношеніи будеть сровнанный съ народомъ польскимъ”.
3 листопада 1910 року у Львові у приміщенні „Народного Дому” члени-засновники „Галицько-руської ради” обрали свій провізоричний комітет, до якого ввійшли М.Глібовицький, І.Давидович, Й.Ганчаковський. В.Давидяк, І.Добрянський, М.Король, І.Костецький, Л.Павенцький, Т.Ямінський. Голвою комітету обраний І.Костецький. На засіданні прийнята програма діяльності запропонована М.Глібовицьким. На час проведення засідання до товариства поступило близько 200 заяв. При обговоренні питання про проведення перепису населення у грудні 1910 року, одностайно вирішено не залишати народ без „поученія и указаній”. М.Глібовицькому було доручено скласти „отзывъ къ жителямъ Галицкой Руси”, який був надрукований 1(14) листопада. В ньому повідомлялось, що новостворене товариство